Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Тернопільська область

Тернопільська область утворена 4 грудня 1939 р. (до 1944 р. - Тарнопільська область). Після приєднання території до складу УРСР. Адміністративний центр - м. Тернопіль.

Розташована у Західній Україні. Значна частина території області розташована у межах Подільської височини (250-400 м над рівне моря), і тільки крайня північно-західна частина - на рівнині Малого Полісся. В області розташовано чимало природних пам'яток, серед яких Товтрове пасмо (Медобори), Кременецькі гори, долини Дністра та його притоки, Дністровський каньйон, численні печери (найдовша в Європі карстова печера Оптимістична), водоспади, скелі та парки.

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою (середня температура січня -5оС) і теплим, вологим літом (середня температура липня +19оС). Середньорічна кількість опадів, більша частина яких припадає на теплу пору року, становить 650-700 мм.

Станом на 01.01.2012 р. до Тернопільської області входило 17 районів, 18 міст, у т.ч. 17 малих міст, 17 селищ і 1023 сіл. Населення області налічувало 1080,4 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 474,9 тис. осіб, сільське - 605,5 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 17 міст Тернопільської області: Тернопіль, Бережани, Борщів, Бучач, Заліщики, Збараж, Зборів, Копичинці, Кременець, Монастириська, Підгайці, Почаїв, Скалат, Теребовля, Хворостків, Чортків, Шумськ.

На території області знаходиться 426 пам'яток археології, з них 6 - національного значення; 1273 пам'ятки історії, з них 1 - національного значення; 1315 пам'яток архітектури та містобудування, з них 180 - національного значення; 164 пам'ятки монументального мистецтва.

На території Тернопільської області збереглася значна кількість об'єктів архітектурної спадщини середньовіччя, що складається з великої кількості фортечних і замкових оборонних споруд, котрі руйнуються і перебудовуються впродовж століть. Оборонний характер властивий також значній кількості культових споруд різних конфесій - костелам, церквам і синагогам, хоча з XVIII-ХІХ ст. ці споруди не виконували оборонних функцій. Із зразків цивільного будівництва минулого в області збереглися ратуші, палаци, маєтки та історичні пам'ятки.


Місто Тернопіль

Місто Тернопіль (до 1944 р. - Тарнополь, Тарнопіль) - обласний і районний центр однойменної області, розташований на р. Сереті (притока Дністра) за 367 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 227755 осіб.



Щодо виникнення міста у місцевих мешканців існує легенда. Вважається, що на території нинішнього Тернополя існувало подільське місто, захищене з усіх боків валами й водами. Найбільшою його гордістю була фортеця. Сюди приїжджали купці з крамом, користуючись гостинністю господарів. Зі сходу на місто нападали татарські війська. Мешканці міста боронили його, але ворогам вдалося прорватися до фортеці. Татари перетворили в купу руїн усі будинки, знищили замок, а жителів, які не встигли втекти, забрали в ясир. На цій території виросли тернові хащі. Згодом люди вибороли собі волю, повернулися назад і на руїнах звели нове місто, назвавши його Тернополем. На думку деяких дослідників, назва міста походить від словосполучення «тернове поле». Інші дослідники виводять назву від слова «ополе» - «об"єднання кількох родів» і від прізвища Тарновський.
Археологічні дослідження свідчать, що перші поселення на території сучасного Тернополя відносяться до доби мезоліту (10-9 тисяч років тому). Близько 40 викопних пам"яток, виявлених тут, підтверджують життя людей на цій території і в період первіснообщинного ладу. Знайдені в Тернополі також знахідки неоліту (IV-III тисячоліття до н. е.).
У 1930 р. археологи дослідили могильник т.зв. висоцької культури (VIII-V ст. до н. е.), що відноситься до скіфо-сарматської епохи.
У VI-VIII ст. територія сучасного Тернопілля була заселена східнослов"янськими племенами, які в ІХ - першій половині ХІІ ст. увійшли до складу Київської Русі. У 1144 р. князь Володимирко об"єднав декілька князівств у Галицьке, столицею якого стало містечко Галич. У 1199 р. князь Роман Мстиславович об"єднав Галицьке, Володимир-Волинське князівства в одне - Галицько-Волинське.
Внаслідок воєнних дій з монголо-татарською ордою князівство втратило колишню міць і вже в 1349 р. його територію захопили польські феодали.
У цей час, як зазначають дослідники, на території майбутнього Тернополя було засноване селище Топільче (Сопільче). Воно лежало на торговельному шляху, що сприятливо позначилося на його розвитку. У першій половині XIV ст. Топільче було знищене татарськими військами. Згодом люди повернулися на цю місцевість, що підтверджують надгробні написи XIV-XV ст., збережені на міському кладовищі до сучасних днів. Навколо Топільчого існували села Петрики, Кутківці, Пронятин, а в документах за 1532 р. згадуються також Цебрів, Глибічок, Озерна.
У 1540 р. краківському каштеляну, гетьману війська польського Яну Тарновському польський король Сигізмунд І видав грамоту на володіння цією територією з тим, що над р. Серет він побудує замок, який мав стати форпостом колонізації галицьких земель. У цьому ж році розпочалося будівництво замкового комплексу: зведено кам"яні стіни, насипано земляні вали з дерев"яним частоколом. Будівництво замку поклало початок місту Тернополю.
У цьому ж році зведено Воздвиженську церкву, що входила до фортифікаційної системи замку. Нині церква збережена і є архітектурною пам"яткою.
Цікавим є факт, що татари в 1544 р. напали на ще недобудовану фортецю. Проте мешканці витримали наступ і дочекалися польське військо, яке надійшло на допомогу.
Уже в 1548 р. місто отримало магдебурзьке право, згідно з яким на 15 років звільнялося від податків і повинностей і на 20 років - від сплати мита. Мешканці Тернополя мали право на організацію щотижневих торгів і три ярмарки на рік.
Тернопіль був і митним центром: усі купці, вершники та торгові люди, які везли товар до Волині, обов"язково повинні були заїжджати до міста, де з кожного воза стягувався митний податок. Невдовзі з дозволу короля тут створили складові місця для товарів з російських земель.
У другій половині XVI ст. у Тернополі почали створювати цехові організації. Перший статут цеху шевців затверджено в 1566 р.
У 1575 р. татарські війська в черговий раз оточили місто. Проте після поразки від польського війська під м. Збаражем Тернопільської обл. татари відступили.
Наступний безрезультатний в аспекті захоплення міста напад татар відбувся в 1589 р. Чергові напади відбулися також в 1605, 1621, 1626 рр.
Протягом 1602-1608 рр. у Тернополі збудували церкву Різдва (нині розташована на вулиці Руській).
У роки Національно-визвольної війни 1648-1645 рр. мешканці Тернополя підтримали повстанців. Власник міста переїхав до Сандомира. По завершенню змагань місто залишилося в підпорядкуванні Польщі.
У 1655 р. козацькі війська спільно з російськими союзниками здійснили похід на терени сучасної Західної України, проте територія залишилася під владою Польщі.
Турецькі війська в 1672 р. зробили ще одну спробу завоювати Тернопіль. Війська Ібрагіма Шишмана-паші спалили замок, костел, зруйнували сторожові вежі, греблю, розібрали кам"яні мури навколо замку, знищили 270 із 420 будинків тощо. У цей час в Тернополі мешкало 2400 жителів.
У 1675 р. турецькі нападники зруйнували замок.
У 1702 р. тернопільчани підтримали козацькі загони Семена Палія, проте невдовзі повстання було придушене.
У 1749 р. за проектом архітектора А. Мощинського (за іншими відомостями - архітектора Яна де Віта) споруджено домініканський костел з монастирським корпусом у стилі бароко. У роки Другої світової війни споруду зруйнували і відреставрували тільки в 1959 р., розмістивши тут картинну галерею, відділ Тернопільського краєзнавчого музею.
У 1772 р. відбувся перший поділ Польщі, згідно з яким Галичина підпорядковувалася Австрійській імперії. За новим адміністративним поділом Тернопіль став окружним містом.
У березні 1810 - серпні 1815 р. Тернопіль був адміністративним центром земель, що відійшли до Росії згідно із Шенбрунським перемир"ям між Францією та Росією.
Тернопіль став центром Галичини. Землі були розділені на Тернопільський, Теребовлянський і Заліщицький округи.
У ці роки в місті зведено військову лікарню, резиденцію для сенатора, відбудовано замок, відремонтовано та впорядковано вулиці.
У роки Вітчизняної війни 1812 р. Тернопіль залишився поза межами бойових дій. Проте після її завершення Тернопілля увійшло до складу Австрійської імперії.
У 1820 р. у місті відкрили першу гімназію. У 1858 р. кількість мешканців його складала 17000 осіб.
У 1836 р. зведено церкву Успіння Пресвятої Богородиці у візантійському стилі. У 1962 р. споруда була знесена, а в 1993 р. за проектом архітектора М. Кичка відбудована на старих фундаментах. Церкві повернули первинне обличчя.
У 1870 р. зведено тернопільський вокзал, який зберігся до наших часів майже без змін з 1903 р. як за зовнішнім виглядом, так і інтер"єром. Наприкінці ХІХ ст. завершено будівництво залізничних колій Тернопіль-Микулинці-Копичинці та Тернопіль-Бережани-Підгайці-Галич. У той же час введено в експлуатацію фабрику сиру, електростанцію, друкарню. Зростання промисловості спричинило до зростання населення - у 1900 р. його кількість становила понад 30000 осіб.
У місті розташовувалися староство, повітовий податковий апарат, суд, фінансова дирекція, цеховий уряд мір і ваг, пошта, телеграф, повітова рада, кредитно-банківські установи, філія Галицької ощадкаси.
Уже в перші дні Першої світової війни, 12 серпня 1914 р., у Тернопіль увійшли російські війська. 11 липня 1915 р. місто захопили австро-німецькі війська.
З утворенням Західноукраїнської народної республіки 1 листопада 1918 р. Тернопіль підпорядковувався їй. Але вже в липні 1919 р. місто захопили польські війська.
У 1919 р. в місті почав працювати драматичний театр.
У вересні 1939 р. радянські війська увійшли в Тернопіль. Наприкінці року було створено шість західних областей УРСР: Волинська, Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська й Тернопільська. Тернопіль став адміністративним центром. У цьому ж році було утворено Тернопільську обласну державну бібліотеку.
У 1940 р. в місті почали функціонувати технікум залізничного транспорту, школа механізаторів, педагогічна школа.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 2 липня 1941 р. до 15 квітня 1944 р.
Після визволення в Тернополі було відновлено роботу залізниці, млина, м"ясокомбінату, свічкової фабрики, пивзаводу, шести промислових артілей, меблева фабрика, лакофарбовий, обозний, ливарно-механічний заводи, електростанція.
У 1950 р. було відкрито кінотеатр «Перемога».
У 1951 р. було реконструйовано Тернопільський замок і він почав виконувати іншу функцію - Палацу спорту.
У 1953-1954 рр. Діпроміст розробив проект генерального плану міста та проекти забудови центральної його частини.
У 1957 р. у місті почали працювати медичний інститут та музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.
Наприкінці 1950-х рр. введено в експлуатацію завод штучної шкіри, фарфоровий завод, молокозавод, м"ясокомбінат з холодильником, галантерейну фабрику.
Наприкінці ХХ ст. у місті зосереджувалося понад 45% промислової продукції Тернопільської області. Провідними галузями промисловості були: легка (виробниче об"єднання «Текстерно», виробниче швейне об"єднання, завод штучних шкір, галантерейна фабрика) та машинобудівна (виробничі об"єднання «Тернопільський комбайновий завод» і «Ватра», експериментально-механічний і ремонтно-механічний заводи). Розвинутою була й харчова промисловість - функціонували цукровий, молочний, два хлібні заводи, пивоварня, завод продовольчих товарів, завод безалкогольних напоїв, м"ясний комбінат і комбінат хлібопродуктів. У місті також діяли меблевий комбінат, фарфоровий завод, фармацевтична фабрика, комбінат «Будіндустрія» та комбінат з виробництва шляхобудівельних матеріалів, завод залізобетонних виробів, цегельня.
У роки незалежності України тут зведено понад 30 храмів різних конфесій, серед яких церква Святого Йосафата, духовний центр Данила Галицького, храм Матері Божої Неустанної Помочі, церква Архистратига Михаїла, собор Віри, Надії і Любові та ін. Протягом 1997-2005 рр. в Тернополі було зведено релігійний комплекс - храм Св. Петра (архітектор С. Гора).
На початку ХХІ ст. у місті працювали два театри, філармонія, краєзнавчий і художній музеї, картинна галерея, палаци культури, парки, бібліотеки.

Список використаної літератури:
1. Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. - Т. 3. - 479 с. : іл.
2. Ельгорт Б.Б. Тернопіль : іст.-краєзн. нарис / Б. Б. Ельгорт, В. Г. Лопата, Ф. Ф. Чернявський. - Львів : Каменяр, 1979. - 84 с. : іл., 23 вкл. арк.
3. Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: С. П. Нечай [та ін.]. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1973. - Тернопільська область. - 639 с. : іл., портр. - Бібліогр. в підрядк. прим. - Імен. покажч.: с. 613-625. - Геогр. покажч.: с. 626-635.
4. Новиков В. Досвід здійснення генерального плану Тернополя / В. Новиков // Будівництво і архітектура. - 1957. - № 1. - С. 3-6 : іл.
5. Тернопіль : [альбом]. - Тернопіль : Вид. В. Балюх, 2005. - 87 с. : іл.
6. Тернопіль : путівник = Тернополь : путеводитель = Ternopol : Guide / авт. тексту Р. І. Пінь ; фот. В. О. Бурми. - Львів : Каменяр, 1975. - 63 с. : іл. - Текст: укр., рос., англ.
7. Чередник В. Архитектурная симфония Тернополя / В. Чередник // Строительная газета. - 2011. - № 3. - С. 14 : ил.


Прочитано: 2427 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Збараж Тернопільської області
Місто Підгайці Тернопільської області
Місто Шумськ Тернопільської області
Місто Бережани Тернопільської області
Місто Бучач Тернопільської області
Місто Борщів Тернопільської області
Місто Заліщики Тернопільської області
Місто Чортків Тернопільської області
Місто Зборів Тернопільської області
Місто Копичинці Тернопільської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.16 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //