Луганська (тоді Ворошиловградська) область утворена в 1938 р. Адміністративний центр - м. Луганськ.
Є найсхіднішою адміністративно-територіальною одиницею України. Поверхня області в північній частині становить пологохвилясту лесову рівнину (абсолютні відмітки 120-240 м) - Донецька височина, де знаходиться найвища точка Лівобережної України - гора Могила-Мечетка висотою 367 м. Найхарактернішою рисою височини є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. У долині рік Міуса та Нагольної висота Донецької височини знижується, і східні схили переходять у Приазовську берегову рівнину.
Клімат помірно континентальний з холодною і малосніжною зимою з частими відлигами (середня температура січня -8оС) та спекотним з посухами літом (середня температура липня +22оС). Кількість опадів, 70% яких припадає на теплий період року, становить 400-550 мм на рік. Головні водні артерії - ріка Сіверський Донець та її ліві притоки Красна, Айдар, Деркул з високими правими крейдяними берегами.
Відповідно до статистичних даних станом на 01.01.2012 р. до Луганської області входило 18 районів, 37 міст, 109 селищ і 782 села. Населення області налічувало 2272,7 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1971,6 тис. осіб, сільське - 301,0 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 7 міст Луганської області: Луганськ, Алчевськ, Зимогір'я, Краснодон, Лисичанськ, Сватове, Старобільськ.
На території Луганської області збереглося небагато різностильових православних культових споруд XVIII-XX ст. Архітектурна спадщина громадського призначення представлена переважно спорудами найбільш активного періоду освоєння регіону - ХІХ-ХХ ст. Це адміністративні і садибні будинки, комплекси споруд кінних заводів, численні пам'ятники часів СРСР, переважна більшість яких пов'язана з встановленням радянської влади, промисловим освоєнням краю і Другою світовою війною. Тут знаходиться природний заповідник, три відділення якого розкидані по території області.
Місто Олександрівськ Луганської області
Місто Олександрівськ (до 1959 р. - Олександрівка) Луганської області - місто Артемівського району м. Луганська, розташоване на р. Лугані за 11 км від обласного центру м. Луганська та 743 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 6935 осіб.
Слобода названа за найменуванням церкви на честь Олександра
Свірського - Олександрівкою. За іншою версією, на території сучасного
міста Олександр Юзбаш заснував маєток, назвавши його на свою честь
Олександрівкою. Офіційною датою заснування міста, зазначеною на
гербі, є 1772 р. Саме тоді біля закруту Лугані споруджено великий
садибний будинок, створений у стилі класицизму. Проте сучасні науковці
схильні вважати, що місто було засновано раніше й закликають переглянути
її. У 1785 р. бахмутським протоієреєм Петром Расевським було
освячено місце під майбутню Свято-Вознесенську церкву, яка прийняла
перших парафіян навесні 1791 р. У 1840 р. на місці дерев"яної церкви
було споруджено муровану п"ятиверху Свято-Вознесенську церкву, оточену
кам"яним муром. У радянські часи храм залишався діючим, а після 1937 р.
приймав православних з усієї Луганської області. Наприкінці 1940 р.
парафію ненадовго закрили. Проте її роботу відновлено під час німецької
окупації. За деякими джерелами, з 1955 р. Свято-Вознесенський собор
залучено до обмеженого переліку сакральних споруд, які дозволялося
відвідувати іноземцям. Нині храм оточений довгим церковним цегляним
парканом-муром, створеним (імовірно, наприкінці ХІХ ст.) у
псевдоготичному стилі, і увінчаний десятками башточок із хрестами. У 1907 р. у селищі вже працювали винокурний та цегельний заводи. Наприкінці
1960-х рр.. у Олександрівську працювали Міжколгоспбуд, електроапаратний
завод, експериментально-механічний завод з випуску дослідних машин.
Було пя"ять шкіл, чотири клуби, три бібліотеки, сім дитсадків; працювали
лікарня, протитуберкульозний диспансер, дві аптеки. У 1970-х рр. у
місті працювали радгосп «Тепличний», міжколгоспбуд, електроапаратний
завод, експериментально-механічний завод. Діяли чотири клуби, три
бібліотеки тощо.
Список використаної літератури: 1.
Александровск, город // Памятники градостроительства и архитектуры
Украинской ССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Госстрой УССР,
Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. - К. : Будівельник, 1985. - Т. 2 . - С.
116-117 : ил. 2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв
поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с : іл. -
Бібліогр.: с. 282. 3. Мироненко Д. Пропагуємо культурні цінності / Д. Мироненко // Міське господарство України. - 2013. - № 2. - С. 42-47 : іл. 4.
Населений пункт, центр міської ради, підпорядкованої Артемівській
райраді м. Луганська // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. /
голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: Ю. Ф. Пономаренко
[та ін.]. - К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. - Луганська область. -
С. 124. 5. Олександрівськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т.
/ редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. -
Т. 2. - С. 455. 6. Олександрівськ // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 76.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72
Місто Олександрівськ (до 1959 р. - Олександрівка) Луганської області - місто Артемівського району м. Луганська, розташоване на р. Лугані за 11 км від обласного центру м. Луганська та 743 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 6935 осіб.
