Київська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Київ.
Розташована на півночі України. Розташована в басейні середньої течії Дніпра, більшою частиною на Правобережжі. Поверхня області - горбиста рівнина із загальним нахилом до долини Дніпра. Північна частина розташована на Поліській низовині (висота до 198 м), лівобережжя - на Придніпровській низовині з розвиненими річковими долинами, а південно-західна частина - на Придніпровській височині, що є найбільш розчленованою і припіднятою частиною області (абсолютні висоти до 273 м).
Клімат помірно континентальний, середня температура січня -6оС, липня - +19,5оС. Середня кількість опадів - 500-600 мм на рік, основна частина випадає влітку.
Станом на 01.01.2012 р. до Київської області входило 25 районів, 26 міст, 30 селищ і 1126 сіл. Населення області налічувало 1719,5 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1059,1 тис. осіб, сільське - 660,4 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 7 міст Київської області: Біла Церква, Богуслав, Васильків, Вишгород, Переяслав-Хмельницький, Фастів, Яготин.
У Київській області на державному обліку перебуває 137 пам'яток архітектури національного значення.
Місто Яготин Київської області
Місто Яготин Київської області - місто районного значення, районний центр, розташований на лівому березі р. Супою за 103 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 23556 осіб.
Існує багато версій походження назви міста. За однією версією назва походить від першопоселенця. За легендою Яго, оселившись над Супоєм, обніс свою хату тином. За іншою - назва міста походить від імені начальника татарського загону, якого захопили тут у полон. Місто було засноване в 1552 р. козаками та селянами, що переселилися на правобережну Україну, хоча існують версії, що воно існувало задовго до того часу. На початку XVII ст. Яготин входив до складу Переяславського староства Київського воєводства Речі Посполитої. У 1620 р. польський король Сигізмунд ІІІ віддав Яготин у довічне володіння волинському воєводі Я. Заславському. У 1630-х рр. містечко належало князю Я. Острозькому. З початком Національно-визвольної війни 1648-1654 pp. Яготин став сотенним містом Переяславського козацького полку і залишався ним до 1764 р. У 1757 р. імператриця Єлизавета Петрівна подарувала Яготин з навколишніми селами графу К. Г. Розумовському. У 1761 р. в Яготині було закладено велику шовковичну плантацію. Г. К. Розумовський передав Яготин у спадок своєму синові Олексію. На початку ХІХ ст. в Яготині діяла низка промислових підприємств; німець Штром заснував у 1805 р. панчішну фабрику на місцевій сировині. У 1820 р. Яготинський маєток перейшов до князя М. Г. Рєпніна-Волконського як посаг за дружиною Варварою Розумовською. З 1861 р. Яготин - волосне містечко Пирятинського повіту Полтавської губернії. У 1900 р. Яготин стає ярмарковим містечком. По завершення Громадянської війни 1917-1920 рр. в Яготині встановлено радянську владу. З 1923 р. містечко стало районним центром Прилуцького округу Полтавської губернії. У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 15 вересня 1941 р. до 21 вересня 1943 р. Під час окупації на території Яготина діяв партизанський загін. У 1944 р. відновлено роботу цукрового заводу. Відбудовувалися електростанція, млин, молокозавод та інші промислові підприємства. У 1957 р. Яготин отримує статус міста. У 1970-х рр. у місті працювали птахофабрика, бурякокомбінат, цукровий завод, маслозавод. Діяли районний будинок культури, кінотеатр, готель, побутовий комбінат. Наприкінці ХХ ст. в Яготині діяли дослідно-механічний завод, цегельня, маслоробний, комбікормовий, цукровий і хлібний заводи, завод продовольчих товарів, птахофабрика, елеватор. Діяла картинна галерея.
Список використаної літератури: 1. Вікторов Л.А. Яготин / Л. А. Вікторов // Шляхами великого Кобзаря : путівник. - К. : Молодь, 1964. - С. 152-158 : фот. 2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с. 3. Яготин // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / УЕ ім. М. П. Бажана. - К. : УЕ, 1993. - Т. 3. - С. 459. 4. Яготин // Міста України : інформ.-стат. довід. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 117. 5. Яготин // Центральна Україна : путівник / С. Л. Удовік. - К. : Ваклер, 2008. - С. 164-165.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72
легендою Яго, оселившись над Супоєм, обніс свою хату тином. За іншою - назва міста походить від імені начальника татарського загону, якого захопили тут у полон.
