Полтавська область утворена 22 вересня 1937 р. Адміністративний центр - м. Полтава.
Розташована у середній частині Лівобережної України. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини. Найвища точка на лівобережжі області (202,6 м) розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 м. Найнижча точка поверхні Полтавщини - 64 м - берег Дніпродзержинського водосховища. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -3,7оС, середня температура липня +21,4оС. Річна кількість опадів складає 580-480 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Полтавської області входило 25 районів, 15 міст, 21 селище і 1811 сіл. Населення області налічувало 1477,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 904,9 тис. осіб, сільське - 572,3 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 9 міст Полтавської області: Полтава, Гадяч, Зіньків, Кременчук, Лохвиця, Лубни, Миргород, Пирятин, Хорол.
У Полтавській області на державному обліку перебуває 61 пам'ятка архітектури та містобудування національного значення, 8 пам'яток історії, 10 пам'яток археології, 3 історико-культурні заповідники.
Місто Заводське Полтавської області
Місто Заводське (Сталінка до 1962 р.) Полтавської області - місто районного значення Лохвицького району, розташоване на р. Лохвиці (притока Сули, басейн Дніпра) за 12 км від районного центру м. Лохвиця, 158 км від обласного центру м. Полтави та 227 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 9026 осіб.
Назва походить від основного промислового спрямування міста та
революційних настроїв населення. Перша згадка про місто датується 1928
р. Місто було засноване у 1928 р. під час спорудження цукроварні та отримало назву Сталінка. У 1930 р. поряд із цукроварнею було створено МТС. У 1934 р. було побудовано спиртзавод та хлібоприймальний пункт. Після Другої світової війни поселення поступово відновлюється. У 1962 р. його перейменовують на Червонозаводське. У 1977 р. поселення отримує статус міста районного значення. Наприкінці
ХХ ст. у місті функціонували поліклініка, дві загальноосвітні школи,
Будинок культури. Через місто проходить залізнична лінія
«Бахмач-Кременчуг».
Список використаної літератури: 1. Гирич
Є.В. Червонозаводське / Є. В. Гирич, Н. В. Шевчук, Є. С. Чепа // Історія
міст і сіл Української РСР. У 26 т. / Голов. ред. УРЕ. - К. : УРЕ,
1967. - Полтавська область. - С. 552-558 : іл. 2. Кругляк Ю.М. Ім"я
вашого міста : походження назв міст і селищ міського типу УРСР / Ю. М.
Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. - К. : Наук. думка, 1978. - 151 с. -
Бібліогр.: с. 148-151. 3. Червонозаводское // Украинская советская
энциклопедия. В 12 т. / Редкол.: Б. М. Бабий [и др.]. - К. : УСЭ, 1985. -
Т. 12. - С. 196. 4. Червонозаводське // Географічна енциклопедія
України. У 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич. - К. : УЕ ім. М.П. Бажана,
1993. - Т. 3. - С. 64. 5. Червонозаводське // Міста України : інформ.-стат. довід. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 110. 6.
Червонозаводське // Полтавщина : енциклопед. довід. / за ред. А. В.
Кудрицького. - К. : УЕ ім. М. П. Бажана, 1992. - С. 966 : іл.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72