Одеська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Одеса.
Розташована на півдні України. Поверхня області, розташованої переважно у межах Причорноморської низовини, пологохвиляста і плоска лесова рівнина. Вона поступово знижується в південно-західному напрямку від 160 до 20 м і сильно розчленована глибоко врізаними (40-70 м) річковими долинами, балками і ярами. Велика рівнина Північного Причорномор'я дуже часто різко обривається до моря, утворюючи високий (до 40 м), ускладнений численними зсувами берег.
Клімат помірно континентальний з м'якою малосніжною нестійкою зимою (середня температура січня -3оС) і спекотним сухим літом (середня температура липня +22оС). Кількість опадів, більша частина яких припадає на літній період року (часто у вигляді злив), становить 380-500 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Одеської області входило 26 районів, 19 міст, у т.ч. 15 малих міст, 33 селища і 1125 сіл. Населення області налічувало 2388,3 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1595,0 тис. осіб, сільське - 793,3 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 10 міст Одеської області: Одеса, Ананьїв, Балта, Білгород-Дністровський, Болград, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Кодима, Рені.
На території Одеської області збереглася значна кількість православних, мусульманських, католицьких, іудейських та інших культових споруд ХІІІ-ХХ ст. Тут можна помилуватися унікальними одиничними оборонними (ХІІІ-XV ст.) і палацовими (ХІХ ст.) комплексами архітектурних споруд. До наших днів збереглися архітектурні пам'ятки громадського призначення (особняки, адміністративні будинки і будівлі навчальних і лікувальних закладів), часто зустрічаються військові й цивільні монументи XVIII-ХІХ ст. В області розташований Дунайський біосферний заповідник і різноманітні природні об'єкти з нижчим охоронним статусом.
Місто Подільськ Одеської області
Місто Подільськ Одеської області (до 1935 р. - Бірзолове, Бірзулове, Бірзула) - місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Ягорлику за 180 км від обласного центру м. Одеси та 350 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 40664 особи.
Перша назва - Бірзула (від молдавського «бір» - «долина»). Сучасну назву місто отримало в 1935 р. - на десяті роковини загибелі Г. Котовського. Його дивізія звільнила Бірзулу від білогвардійців. Тут він похований. Бірзула виникла в середині XVIII ст. Вперше згадується в турецьких документах 1779 р. як один з 41 населеного пункту Дубоссарської райї. Після приєднання Північного Причорномор"я до Російської імперії наприкінці XVIII ст. розпочалося заселення Бірзули. У 1795 р. тут було 102 двори, кількість мешканців становила 412 осіб. Основним заняттям населення було землеробство й тваринництво. Згідно з даними перепису 1886-1887 рр. у Бірзулі було 192 господарства, кількість мешканців становила 859 жителів. У містечку працювали п"ять кузень, вітряк, цегельня, п"ять крамниць. У травні 1863 р. розпочато роботи з спорудження залізничної дільниці Одеса - Бірзула. У 1869 р. відкрито рух по дільниці від Бірзули через Балту - Єлисаветград - Корюків у напрямі Харкова. У середині 1870 р. введено в експлуатацію дільницю Бірзула - Київ. Бірзула стала залізничним вузлом. У 1880 р. тут збудовано дерев"яні платформи, працювали паровозне депо й майстерні. Поблизу станції виникло селище, в якому в 1886-1887 рр. мешкало 474 осіб. У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у січні 1920 р. Бірзула перейшла під радянську владу. Від листопада 1921 р. Бірзула стала волосним центром Балтського округу, від березня 1923 р. - райцентром Балтського округу. У 1924 р. Бірзулу віднесено до категорії селищ міського типу. У 1935 р. селище перейменовано на Котовськ. У 1938 р. Котовськ віднесено до категорії міст. У серпні 1940 р. утворено Молдавську РСР, а Котовськ увійшов до складу Одеської області. У місті розпочалося спорудження електростанції. У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 6 серпня 1961 р. до 31 березня 1944 р. Під час окупації на території Котовська діяла підпільна група. До 1949 р. у місті було відбудовано всі промислові підприємства. Згодом збудовано цукровий і вагоноремонтний заводи, реконструйовано винозавод і харчокомбінат, розширено маслозавод і хлібозавод. У 1968 р. в Котовську працювало близько 80 промислових підприємств. У 1970-х рр. у місті діяли Будинок культури, сім профспілкових клубів, дві міські бібліотеки для дорослих, одна для дітей, шість профспілкових і дві відомчі бібліотеки тощо. Наприкінці ХХ ст. Котовськ був промисловим центром з металообробної, харчовою, легкою і деревообробною галузями промисловості. Основними підприємствами були цукровий завод, завод продовольчих товарів, соковий і авторемонтний заводи, заводи залізобетонних виробів і «Південремверстат», автогенний завод, меблева фабрика, фабрика пір"яно-пухових виробів, м"ясокомбінат. Діяв історико-краєзнавчий музей.
Список використаної літератури: 1. Івченко А. Міста України : довідник / А. Івченко. - К. : Картографія, 1999. - 135 с. : табл. - (Україна на межі тисячоліть). - Бібліогр.: с. 135. 2. Котовськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. - Т. 2. - С. 207. - Бібліогр. в кінці ст. 3. Котовськ // Украинская советская энциклопедия / редкол.: М. П. Бажан [и др.]. - К. : Гл. ред. УСЭ, 1981. - Т. 5. - С. 357. - Библиогр. в конце ст. 4. Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. - К. : Наук. думка, 1978. - 151 с. - Бібліогр.: с. 148-151.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72
Місто Подільськ Одеської області (до 1935 р. - Бірзолове, Бірзулове, Бірзула) - місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Ягорлику за 180 км від обласного центру м. Одеси та 350 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 40664 особи.
Після приєднання Північного Причорномор"я до Російської імперії наприкінці XVIII ст. розпочалося заселення Бірзули. У 1795 р. тут було 102 двори, кількість мешканців становила 412 осіб. Основним заняттям населення було землеробство й тваринництво.
