Івано-Франківська область утворена в 1939 р. після приєднання цих земель до складу Української РСР. Область є одним з найбільш густонаселених і давно освоєних регіонів України. Адміністративний центр - м. Івано-Франківськ.
Розташована у Західній Україні на стику двох великих природно-географічних підрозділів - Східноєвропейської рівнини та Карпат. Має різноманітний рельєф і поділяється на райони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря, флорою і фауною.
Поверхня області доволі різнорідна. У її західній частині розташовані гори Карпати, що підрозділяються на гірські масиви Горгани і Чорногора, уздовж північно-східного краю яких простирається 30-60-кілометрова смуга Передкарпатської височини або передгір'я, обмежена з другої сторони долиною Дністра. Південна частина області - Опілля, що є північно-західним краєм Подільської височини (абсолютні висоти до 430 м). Головні водні артерії області - Дністер і Прут зі своїми численними притоками Бистрицею, Гнилою Липою, Лімницею, Пістинькою, Черемошем та ін.
Клімат помірно континентальний. У рівнинній частині зима м'яка (середня температура січня -4оС), літо тепле (середня температура липня +19оС). У гірській частині клімат значно суворіший - середня температура січня -6оС, липня +16оС. Річна кількість опадів змінюється від 600-800 мм (Прикарпаття) до 1400 мм (Карпати) і більша їхня частина, відповідно 73% і 65%, припадає на теплий період року.
За статистичними даними станом на 01.01.2012 р. до Івано-Франківської області входило 14 районів, 15 міст, 24 селища і 765 сіл. Населення області налічувало 1380,1 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 597,7 тис. осіб, сільське - 782,4 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 14 міст Івано-Франківської області: Івано-Франківськ, Болехів, Бурштин, Галич, Городенка, Долина, Калуш, Коломия, Косів, Надвірна, Рогатин, Снятин, Тисмениця, Тлумач.
На території Волинської області знаходяться 3947 об'єктів архітектурно-культурної спадщини, з них 162 - національного значення.
Місто Косів Івано-Франківської області
Місто Косів Івано-Франківської області - районний центр, розташований на р. Рибниці (притока р. Пруту, басейн Дунаю) за 88 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 536 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 8278 осіб.
За переказами, назва міста походить від слова «кос» - «чорний дрізд»
(цей птах у давнину нібито був дуже поширеним у цих краях). За іншою
версією, до сучасного міста прибув боярин Косич, який отримав наказ
Данила Галицького зміцнити кордони князівства. Вперше згадується в
1424 р. як село у грамоті князя Свидригайла. Цим документом він дарував
село з монастирем на р. Рибниці Снятинської волості Владу Драгосиновичу.
До середини ХІІІ ст. територія сучасного Косівського району входила до
складу Галицького, а згодом - Галицько-Волинського князівства. У
середині XVI ст. (1565 р.) поблизу села виникає місто, засновником якого
був снятинський староста Панчинський, назване Риків. Згодом воно
перебирає назву Косів, а за селом закріплюється назва Старий Косів. Основним
заняттям населення було землеробство, скотарство, полювання, домашні
промисли, з яких згодом розвинулися такі ремесла, як обробка дерева,
вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості й дереву,
гончарство. У 1472 р. у Косові була копальня солі та найбільша в цій
місцевості солеварня. У XVII ст. копальня завалилася і на її місці
утворилося озеро. У липні 1698 р. галицькі й закарпатські
опришківсько-селянські загони захопили Косів. У 1704 р. на місто напав
загін Пинти й Пискливого. У 1740 р. У Косові побував Олекса Довбуш, а в
травні 1749 р. - загін В. Баюрака. Польська шляхта перетворила містечко на опорний пункт для боротьби з опришками. У 1850 р. у містечку було засноване ткацьке товариство. У 1772 р. Косів відійшов до Австрії. Наприкінці
ХІХ ст. у Косові виникло нафтове товариство, яке, щоправда, незабаром
припинило існування внаслідок вичерпання запасів нафти. Після
революції в Австрії (1848-1849 рр.) у містечку почали інтенсивно
розвиватися ремесла, зокрема ткацтво, легка і деревообробна
промисловість. Від 1863 р. Косів стає повітовим містом, значним торговельним центром. У
роки Першої світової війни місто було окуповане частинами російської
армії, австро-угорськими військами. З 1919 р. Косів був окупований
польськими військами. У 1920-1930-х рр. Косів став центром гуцульського прикладного мистецтва. У вересні 1939 р. Косів відійшов до складу УРСР. На
початку 1940 р. було створено артіль художніх виробів «Гуцульщина».
Також було відкрито Будинок культури, кінотеатр, бібліотеку, училище
гуцульського прикладного мистецтва. У роки Другої світової війни
містечко було окуповане угорськими фашистами, а згодом
німецько-фашистськими загарбниками в період з 1 липня 1941 р. до 31
березня 1944 р. Під час окупації на території Косова діяли підпільні
групи. До кінця 1944 р. у Косові відновлено роботу міської
електростанції, лісгоспу, ліспромгоспу, промкомбінату, харчокомбінату,
маслозаводу. У 1970-х рр. у Косові працювали сироварний завод,
виробничо-художнє об"єднання «Гуцульщина» тощо. Діяли районний Будинок
культури, бібліотека, кінотеатр, будинок піонерів. Наприкінці ХХ ст.
Косів був відомий як центр народних художніх промислів (фабрика
«Гуцульщина» - кераміка, різьблення на дереві, ткацтво, килимарство). У
місті працювали сироробний завод і завод продовольчих товарів. Діяв
технікум народних художніх промислів, музей народного мистецтва
Гуцульщини та літературний музей українського письменника і публіциста
М. І. Павлика. На території сучасного міста виявлено археологічні знахідки (кам"яні сокири і бронзові вироби) часів неоліту й міді.
Список використаної літератури: 1.
Духнич В.О. Косів / В. О. Духнич, Т. А. Хоха, А. Л. Ясінський //
Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т.
Тронько [та ін.] ; редкол. тому: О. О. Чернов [та ін.]. - К. : Голов.
ред. УРЕ АН УРСР, 1971. Івано-Франківська область. - С. 345-358 : іл. -
Бібліогр. в підрядк. прим. 2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці :
походження назв поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. -
302 с : іл. - Бібліогр.: с. 282. 3. Косів // Географічна енциклопедія
України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П.
Бажана, 1990. - Т. 2 - С. 202-203. - Бібліогр. в кінці ст. 4. Косів // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 56. 5. Пелипейко И.А. Косов : путеводитель / И. А. Пелипейко, Я. Ю. Дацюк. - Ужгород : Карпати, 1983. - 144 с. : ил.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72