Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

     22 квітня 2010 р. в читальному залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного відбулося чергове засідання бібліотечного клубу «Національні святині», присвячене місту Судак Автономної Республіки Крим у рамках проекту «Історія малих міст України». На заході виступили вчені, архітектори, музейні працівники, бібліотекарі з Судака та Києва.

Судак - місто-курорт південно-східного узбережжя Кримського півострова, розташоване на березі мальовничої Чорноморської бухти, традиційний центр виноробства. За статистичними даними 2006 р. тут проживали 14800 жителів.

Старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська» Євген Водзинський виступив на заході з повідомленням про еволюцію охоронної діяльності в Судацькій фортеці. Доповідач згадав ім"я графа Василя Капніста, відомого громадського діяча ХІХ ст., поета і драматурга. У 1803 р. приїхав до міста він був вражений красою Судацької долини та міццю кріпосної споруди і під враженням від побаченого написав низку віршів, присвячених Судаку. Неодноразово відвідуючи місто і спостерігаючи за жалюгідним станом стародавньої Генуезької фортеці, звертається до міністерства Духовних справ з пропозицією про недопущення надалі винищування в Тавриді системи стародавніх будівель та твердинь. У 1821 р. в Судак була спрямована наукова експедиція з метою вивчення пам"яток і складання плану щодо їх охорони. Ця подія поклала початок пам"яткоохоронної діяльності в Криму.

Зона Судацької фортеці з прилеглими територіями, що охороняється, була визначена документом 1831 р. і зафіксована державою. В 1925 р. був організований історико-архітектурний музей на основі Судацької фортеці, почалися великі дослідницькі та реставраційно-відновлювальні роботи, які тривали до початку Великої Вітчизняної війни. У повоєнний час у Судаку організований історико-археологічний заповідник, на базі якого проводилося детальне дослідження архітектурних об"єктів фортеці, робилися їх обмірні креслення, які й сьогодні є основою в дослідницько-реставраційної роботи з відновлення пам"ятника.

Звертаючись до досліджень історії міста, для того щоб зрозуміти цінність культурної спадщини цього пам"ятника, заглянемо в глибину століть і побачимо, що одне з найдавніших міст Європи - Судак (Солдайя, Сугдея, Сідагіос, Сурож) з"являється на Чорноморському узбережжі в хозарську епоху Тавриди. Із записів ченців судацького монастиря, стає відома дата заснування міста-фортеці Сугдеї - 212 р. від Різдва Христового. Назва міста походить від давньоіранського слова Сугдеї - чистий або святий. Це невелике укріплене поселення з морською пристанню. На початку III ст. місто входить до складу Боспорського царства, як і значна частина гірського Криму. Починаючи з VI ст. Східний Крим є територією Візантійської імперії. Візантійський Басилевс Юстиніан I зводить тут фортецю Сідагіос. Разом з греками-візантійцями приходить на територію Криму православ"я, зводяться християнські храми і монастирі. З другої половини VII ст. в місті поширюється влада Хазарського каганату - найбільшої держави того часу на території Східної Європи, де розміщувалася ставка хазарського тумену - десятитисячного війська. Але вплив Візантії на місто не припинився і в середині VIII ст. починається масова еміграція до Криму візантійських греків. У VIII-IX ст. тут знаходився центр православної єпархії. В кінці X ст., після розгрому хазарського каганату, влада над Південно-Східним Кримом знову переходить до Візантії. У цей період в Сугдейскій фортеці починається активна забудова внутрішньої території, упорядковуються оборонні споруди. Місто стає одним з найбільших торгових центрів Північного Причорномор"я. З кінця XI ст. Сугдея потрапляє під гніт половців, які беруть під контроль всю Причорноморську торгівлю. Між містом Сурожем, як називали його у той час на Русі, та Київським князівством встановлюються постійні торговельні зв"язки. За назвою міста в Стародавній Русі стали називати «Сурозьким товаром» шовк-сирець, бавовняні й легкі вовняні тканини. У 1217 р. Сугдейську фортецю захопили турки-сельджуки. Тут базувався турецький гарнізон, а фортеця потрапила у підпорядкування Іконійського султанату. Під час набігу 1239 р. монгольські войовничі племена підступили до стін міста, що змусило населення покинути його. З утворенням держави Золота орда, Сугдея входить до складу Кримського улусу і щорічно відправляє данину в її казну. З середини XIII ст. в місті влаштувалися венеціанці. Вони володіли містом близько століття, це були часи розквіту європейської культури та торгівлі, незважаючи на спустошливі набіги кочівників. Славилося місто далеко за межами Криму. Сюди приходили кораблі із Західної Європи, Північної Африки, Південно-Східної Азії, Індії, звідси відправлялися каравани до Середньої Азії, Китаю, Московії та інших північних країн. У першій половині XIV ст., після затвердження в Золотій Орді мусульманської релігії, міське християнське населення виганяється, а кріпосні стіни руйнуються.

Історія фортеці, як Генуезької, починається після смерті в Золотій Орді хана Бердібека і початку боротьби за владу в Монгольській державі, скориставшись якою генуезці захоплюють майже все Кримське узбережжя. 19 липня 1365 р. їхній військовий загін займає Сугдею. З того моменту починається відновлення зруйнованих татаро-монголами кріпосних стін, громадських та приватних будівель. Споруджується цитадель (замок Святого Іллі) на вершині Фортечної гори, велика частина міста обноситься земляним валом, відновлюються зовнішні лінії оборони нижньої фортеці (Святого Хреста). Внутрішній простір щільно забудовується житловими будинками і культовими спорудами. Генуезці правили тут  110 років. На жаль, при них Солдайя втрачає своє значення, як центр Причорноморської торгівлі, який переноситься в місто Кафу (Феодосію). Солдайя залишається укріпленим поселенням і стає сільськогосподарським центром прилеглих територій, головним заняттям яких було вирощування винограду, плодових дерев, тютюну. У 1475 р. місто знову завойовують турки. Під владою Османської імперії Судак втрачає колишню велич, поступово руйнується, ліквідуються християнські храми, змінюється склад населення. 300-річне турецьке правління перетворює місто на звичайне мусульманське поселення.

У серпні 1771 р. загін російських військ без бою займає Судак, який до 1816 р. перебуває під охороною кавалерійської роти Кирилівського полку. У ті роки перший російський керуючий Таврійської області князь Григорій Потьомкін сприяє розвитку виноградарства і виноробства у Судаку, запрошує іноземних фахівців-виноробів, виписує з-за кордону культурні сорти винограду. Ще один російський меценат кримського виноробства, князь Лев Голіцин, всі свої сили і чималі статки віддав розвитку цієї галузі. У селищі Новий Світ він створив завод ігристих «шампанських» вин і домігся світового визнання кримського «шампанського». Наприкінці XIX ст. Судак почав користуватися популярністю, як місто-курорт. Поза стінами фортеці виникло нове селище - Судак, з поштою, телеграфом, аптекою, земською лікарнею, бібліотекою-читальнею, готелями, дачами у приморської смузі.

Після революції 1917 р. і руйнівної громадянської війни Судак поступово відновлюється. На базі націоналізованих приватних володінь створюються виноробні радгоспи, будуються пансіонати, санаторії, туристичні бази.

Важкі випробування випали на долю міста в роки Великої Вітчизняної війни, яке було звільнене від фашистських загарбників 14 квітня 1944 р.

Сьогодні Судак місто-курорт у складі Автономної Республіки Крим (Україна), продовжує традиції кримського виноробства, зберігаючи та примножуючи їх. Розвиток туризму допомагає розвивати сучасну інфраструктуру міста, що позитивно впливає на життя в такому древньому і в той же час сучасному місті Судак.

Про те, що об"єкт стародавня Генуезька фортеця міста Судак висувається, як пам"ятка історії та архітектури, на включення до всесвітнього списку культурної спадщини ЮНЕСКО, розповіла присутнім на засіданні бібліотечного клубу головний архітектор Національного заповідника «Софія Київська», дійсний член ІКОМОС Ольга Самойленко.

Також у Судаку збереглися інші пам"ятники архітектури, що привертають увагу своєю історичною цінністю. Наприклад, два невеликих середньовічних храми (церква Дванадцяти апостолів і церква Параскеви), в реставрації яких брала участь головний архітектор проектів «УкрНДІпроектреставрація» Лариса Цяук, і про які вона розповіла присутнім, продемонструвавши фотоматеріал, що відобразив моменти до і після реставрації храмів.

Архітектор «УкрНДІпроектреставрація» Ігор Яковлєв у своїй доповіді звернув увагу на проблеми розробки охоронних зон і ареалів на прилеглих до Судацької фортеці територіях, які пов"язані з сучасним будівництвом у місті, супроводжуючи її графічними матеріалами та фотодокументами.

Виступ Валерія Сопілки, архітектора КНМЦ з охорони, реставрації та використання пам"ятників історії і культури, у захоплюючій формі слайд-шоу показав красу, міць, архітектурну цінність генуезьких фортець, розташованих в Європі, турботу про них місцевої влади та туристичні можливості, які були б в нагоді і в межах Судацької (Генуезької) фортеці.

У заході взяв участь Олександр Фарбей, завідувач музею «Судацька фортеця», кандидат історичних наук, який відзначив, що музей входить до складу Національного заповідника «Софія Київська», дав позитивну оцінку інформації про місто-фортецю, яка наводилася у виступах учасників, доповнив її своїм баченням, як керівник музею.

Завершуючи чергове засідання бібліотечного клубу «Національні святині», Галина Войцеховська, директор ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, розповіла про підготовлену співробітниками бібліотеки книжкову виставку, експозиція якої детально знайомить з визначними пам"ятками міста Судак, серед них пам"ятники середньовічної архітектури світового значення: руїни Генуезької фортеці, Мечеть Мюск-Джамі, Башта Чобан-Куле, Консульський замок, у внутрішньому дворику якого збереглися залишки унікальних фресок, Печерний монастир і багато інших історичних будівель і споруд.

Фотогалерея:

«Історія малих міст України: місто Судак Автономної Республіки Крим»