Полтавська область утворена 22 вересня 1937 р. Адміністративний центр - м. Полтава.
Розташована у середній частині Лівобережної України. Більша частина області лежить у межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини. Найвища точка на лівобережжі області (202,6 м) розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 м. Найнижча точка поверхні Полтавщини - 64 м - берег Дніпродзержинського водосховища. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -3,7оС, середня температура липня +21,4оС. Річна кількість опадів складає 580-480 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Полтавської області входило 25 районів, 15 міст, 21 селище і 1811 сіл. Населення області налічувало 1477,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 904,9 тис. осіб, сільське - 572,3 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 9 міст Полтавської області: Полтава, Гадяч, Зіньків, Кременчук, Лохвиця, Лубни, Миргород, Пирятин, Хорол.
У Полтавській області на державному обліку перебуває 61 пам'ятка архітектури та містобудування національного значення, 8 пам'яток історії, 10 пам'яток археології, 3 історико-культурні заповідники.
Місто Карлівка Полтавської області
Місто Карлівка Полтавської області - місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Орчику (притока Орелі, басейн Дніпра) на відстані 51 км від обласного центру м. Полтави та 392 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 17849 осіб.
Назва походить від імені власника цих земель Карла Мініха. Перша згадка про місто датується 1670 р. Місто
було засноване на початку XVIII ст. селянами переселенцями з
Правобережної України. Вона входила до складу Полтавського полку. У 40-х рр. XVIII ст. цариця Анна Іванівна подарувала ці землі фельдмаршалу Карлу Мініху. У 1743 р. землі переходять до графа Розумовського. У 1918 р. в Карлівці було встановлено радянську владу. У 1923 р. Карлівка стала районним центром. У роки Другої світової війни Карлівка постраждала від загарбників, але відновила свою промисловість. Наприкінці
ХХ ст. у місті працювали: машинобудівний завод, механічний завод,
спиртзавод, цукровий завод, меблева фабрика, хлібозавод,
нафтогазорозвідувальна експедиція глибокого буріння, управління по
експлуатації газового господарства, чотири ремонтно-будівельних
підприємства. На території міста є багаторічна пам"ятка природи - парк
«Дуби черешчаті».
Список використаної літератури: 1. Дишлевий
П.С. Карлівка / П. С. Дишлевий // Історія міст і сіл Української РСР. У
26 т. / Голов. ред. УРЕ. - К. : УРЕ, 1967. - Т. : Полтавська область. -
С. 368-385 : іл. 2. Карлівка // Географічна енциклопедія України. У 3
т. / Відп. ред. О. М. Маринич. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. - Т.
2. - С. 108. 3. Карлівка // Міста України : інформ.-стат. довід. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 50. 4. Карлівка // Полтавщина : енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. - К. : УЕ ім. М. П. Бажана, 1992. - С. 327-330. 5.
Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського
типу УРСР / Ю. М. Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. - К. : Наук.
думка, 1978. - 151 с. - Бібліогр.: с. 148-151.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72