Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Люботин Харківської області - місто обласного значення, розташоване на р. Люботинці за 22 км від обласного центру м. Харкова та 437 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 24031 особа.

Назва міста походить від р. Люботинки, на якій воно розташоване. Дослідники припускають, що назва - давнішого походження. Ймовірно, вона походить від особового імені за типом Путятин (від Путята).
Як і більшість міст Слобожанщини, місто було засноване в середині XVII ст. переселенцями з Правобережної України. У 1650 р. на території слободи побудовано церкву. Згодом слобода стає сотенним містечком Харківського полку і до ліквідації полкового устрою в 1765 р. залишається типовим козачим поселенням. Із цього року Люботин увійшов до Слобідсько-Української губернії, а в 1780 р. - до Харківського намісництва. З 1797 р. Люботин став слободою Валківського повіту Слобідсько-Української, а з 1835 р. - Харківської губерній.
У 1843 р. в Люботині засновано чотирирічне однокласне училище.
1870-1890 рр. - найбільш знакові в історії міста. У 1871 р. в Люботині було споруджено залізничну станцію й місто перетворюється на великий залізничний вузол Харківсько-Миколаївської залізниці (в наш час через залізничну станцію ходять поїзди у чотирьох напрямках - Харків, Мерефа, Суми, Полтава).
У грудні 1905 р. залізничники міста проголосили утворення Люботинської республіки, коли протягом десяти днів влада перебувала в їхніх руках.
У 1917 р. в Люботині встановлено радянську владу. У 1920-х рр. поселення стало супутником першої столиці України - м. Харкова, а згодом найбільшим промисловим центром східної частини республіки.
У 1923-1930 рр. Люботин - районний центр Харківського округу. У 1938 р. Люботин отримав статус міста.
У роки Другої світової війни Люботин двічі був окупований німецько-фашистськими загарбниками: в період з 20 жовтня 1941 р. до 19 лютого 1943 р. і з 8 березня до 29 серпня 1943 р.
У 1944 р. розпочалася відбудова паровозного депо станції. У повоєнні роки відновили роботу ткацька фабрика, цегельний і спиртовий заводи, інші промислові підприємства. У 1950-х рр. розширилося колійне господарство, збудовано пасажирський вокзал. У 1961 р. електрифіковано дільницю Харків - Люботин, відкрито рух електропоїздів по лінії Люботин - Харків - Балашовський.
У 1960 р. ткацьку артіль, що діяла в Люботині, реорганізували в державну ткацьку фабрику з виробництва тканини для спецвзуття робітників, що працювали на шахтах. Згодом асортимент виробів розширився.
У 1960-х рр. у місті діяли дві лікарні, дві поліклініки; бібліотеки.
На початку ХХ ст. у Люботині діяли бавовняно-текстильна фабрика, підприємства залізничного транспорту, хлібний, сухих кормових дріжджів, Караванський спиртовий заводи, цех Харківської харчосмакової фабрики та ін.
Археологічні дослідження підтверджують, що понад два з половиною тисячоліття тому, в часи раннього залізного віку, тут жили скіфи. Згодом цю місцевість заселили східні слов"яни, які досягли значного рівня розвитку ранньої землеробської культури.

Список використаної літератури:
1. Живолуп О.К. Люботин / О. К. Живолуп, Т. П. Тимошенко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / редкол.: М. А. Сіроштан (голова), В. М. Селіванов, К. К. Шиян [та ін.]. ­ К., 1967. ­ Харківська область. ­ С. 850­862 : іл.
2. Люботин, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.­кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. ­ К., 1986. ­ Т. 4. ­ С. 117­119 : ил., планы.
3. Люботин // Восточная Украина : путеводитель / С. Л. Удовик. ­ К., 2007. ­ С. 114.
4. Люботин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. ­ К., 1990. ­ Т. 2. ­ С. 302.
5. Люботин // Україна : путівник / упоряд.: В. Зінкевич, В. Гула . ­ К., 1993. ­ С. 343­344 : іл.