Історія малих міст України: місто Глухів Сумської області
23 червня 2009 р. у читальному залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного в рамках бібліотечного клубу «Національні святині» проведено засідання, присвячене місту Глухову Сумської області. У засіданні клубу взяли участь фахівці архітектурно-будівельного комплексу України, історики, мистецтвознавці, краєзнавці, бібліотекарі України. Місто Глухів було представлено делегацією у складі заступника генерального директора Національного заповідника «Глухів» Світлани Жукової, ученого секретаря Національного заповідника «Глухів» Ірини Мошик та наукового співробітника заповідника і старшого викладача Глухівського педагогічного університету ім. О.П.Довженка Віктора Заїки.
Відкриваючи засідання клубу, Галина Войцехівська, директор
ДНАББ ім. В.Г. Заболотного, розповіла, що у 2008 р. у рамках
бібліотечного клубу «Національні святині» бібліотека розпочала новий
проект «Історія малих міст України», основним завданням якого є
привернути увагу громадськості до вивчення історії малих міст, їх
культури, архітектурних пам"яток, розвитку регіонального краєзнавства,
збереження культурного надбання держави. Проект покликаний сприяти
активному розвитку малих міст України. Новий проект бібліотеки
розрахований на 3 роки і завершиться виданням бібліографічного
покажчика «Історія малих міст України», матеріали якого будуть
базуватися на фонді ДНАББ ім. В.Г. Заболотного.
Статус «малого міста» мають міста з чисельністю населення до 50 тис.
чоловік. Таких міст в Україні відповідно до статистичних даних станом
на 2006 рік налічується 349.
У березні 2004 р. Верховною Радою України було затверджено
Загальнодержавну програму розвитку малих міст. Малі міста посідають
особливе місце в історичному розвитку України. Вони є найчисленнішою
групою за кількісним складом групою міст, мають значний природний та
історико-культурний потенціал. Проте, як констатує державна програма, у
малих містах дуже складна економічна і соціальна ситуація, не
підкріплюється фінансовими ресурсами реалізація соціально-економічних і
культурних програм. Більшість з цих міст має багатовікову історію.
Загальнодержавна програма передбачає комплексний розвиток малих
міст, зокрема, створення умов для соціально-культурного розвитку
населення, задоволення інтересів і потреб людей у сфері культури,
освіти. Сьогодні значна кількість малих міст України віднесена до
категорії депресивних. Але саме вони багаті на унікальні історичні та
архітектурні пам"ятки, тому їхній розвиток є невідкладною справою
держави не тільки з позицій сьогодення, але й для майбутніх поколінь.
Малі міста з великою історією можуть перетворитися на вагомих донорів
державного бюджету за рахунок розвитку туризму, у тому числі й
міжнародного.
Сьогодні дуже важливо порушувати питання соціального статусу малих
історичних міст, тому що однією з основних функцій цих міст має стати
збереження їх історико-культурної спадщини - найважливішої частини
національного надбання держави. Це має бути відображеним і в структурі
бюджету міст, і в спеціальних нормативно-правових актах, що стимулюють
залучення приватних коштів до реставрації, збереження і розумного
цільового використання пам"яток історії та культури.
Місто Глухів підпадає під категорію малого міста: станом на 2006 рік у Глухові налічувалося 34954 мешканці.
Для ознайомлення з містом члени засідання клубу переглянули
слайд-фільм «Глухів сучасний», наданий делегацією міста. З 1998 року
місто функціонує як історико-культурний заповідник, який опікується
архітектурними пам»ятками ХVІІ-ХХ століть.
Канд. архітектури Віктор Вечерський, один з дослідників
пам»яток міста, автор численних публікацій детально охарактеризував
архітектурну спадщину Глухова, доповнив свою розповідь ілюстративним
матеріалом.
Члени делегації виступили з доповідями, що розкрили загальну характеристику міста, історію та сучасний розвиток.
Науковий співробітник Національного заповідника «Глухів», старший викладач Глухівського педагогічного університету ім. О.П. Довженка Віктор Заїка розкрив тему «Глухів і Україна - єдність долі». З
інформацією про Національний заповідник «Глухів» виступила заступник
генерального директора заповідника Світлана Жукова.
Місто Глухів, що на Сумщині, одне з старовинних міст України,
засноване як фортеця для захисту від ворогів. Перша згадка про Глухів
з"явилася у літописі 1152 року, але виник Глухів як слов"янське
поселення набагато раніше, про що свідчать сучасні археологічні
дослідження.
Ще до монголо-татарської навали місто стало центром Глухівського
князівства. У другій половині XIV ст. Чернігово-Сіверська земля, куди
входило Глухівське князівство, ввійшла до складу Великого князівства
Литовського. До Російської держави місто приєдналося після перемоги
російських військ над Литвою у війні 1500-1503 рр. Але вже у 1618 р.
Глухів відійшов до складу Польщі як прикордонне місто. У 1969 р.
гетьман Лівобережної України Дем"ян Многогрішний укладає з Москвою
новий глухівський договір - «Глухівські статті», які зіграли велику
роль у відновленні функцій козацького самоуправління та повернення
правової сили договору Богдана Хмельницького з Москвою, що сприяло
обмеженню територіально-економічних зазіхань російського уряду.
У другій половині ХVІІ - на початку ХVІІІ століть Глухів став
центром різних ремесел та торгівлі. Тут відливали гармати та дзвони
глухівські майстри Балашевичі. Розвивалося кам"яне будівництво.
Духовними центрами були Успенський дівочий та Петропавлівський
чоловічий монастирі. Місто було одним з найкращих міст Лівобережної
України. У 1708 р. внаслідок історичних подій, пов"язаних з Північною
війною 1700-1721 рр., Глухів став столицею гетьманської та Лівобережної
України, резиденцією гетьманів І. Скоропадського, Д. Апостола,
К. Розумовського.
У ХVІІІ ст. Глухів - не тільки адміністративний, а й культурний
центр України. Тут були створені любительські та професійні театри. У
1730 р. відкрилася перша в Росії музично-співоча школа, де навчалися
М. Березовський, Д. Бортнянський, Г. Сковорода.
Архітектор А. Квасов, який був автором багатьох архітектурних
проектів міста, сформував першу українську архітектурну школу. Центр
міста прикрашали Миколаївська, Спасо-Преображенська та Анастасіївська
церкви, Успенський собор Дівочого монастиря, дерев»яні Еллінська і
Варваринська церкви, кам»яні Московська та Київські брами, палац
гетьмана К. Розумовського. Приміщення Малоросійської колегії вважалося
восьмим дивом світу.
У ХІХ ст., незважаючи на втрату статусу столиці та наслідки
руйнівної пожежі, Глухів залишився економічним та культурним центром.
Завдяки розташуванню міста на головному шляху між Києвом та Москвою,
Глухів отримав ключові позиції у торговельній справі, він став центром
хлібної торгівлі всієї Лівобережної України. Чотири щорічні ярмарки,
експорт хліба, вироби майстрів Волокитинського порцелянового заводу,
полошківський каолін - показники економічного розвитку краю.
Значний внесок у розвиток культури Глухова зробили уродженці краю
В. Туманський, П.Куліш, М.Глінка М.Маркевич, М.Мурашко. Видатний
хірург, вчений і педагог М.І. Пирогов відкрив у Глухові першу в
Чернігівській губернії недільну школу, почав підготовку фахівців перший
в Україні Глухівський вчительський інститут. Освіту також можна було
здобути в чоловічій та жіночій гімназіях, ремісничому училищі вищого
типу, міському трикласному училищі ім. Ф.Терещенка.
Після громадянської війни в історії Глухова починається новий
період. У 1923 р. місто стає районним центром Новгород-Сіверського
округу, у 1930 р. - підпорядковується центральним органам УРСР. На
початку Великої Вітчизняної війни в Глухові створено партизанський
загін, очолюваний П.Кульбакою, який ввійшов до легендарного з"єднання
С.А. Ковпака.
У повоєнні роки у Глухові почала розвиватися промисловість - харчова, легка, переробна, електротехнічна, машинобудівна.
Сьогодні Глухів - єдине в Україні мале історичне місто, в
центральній частині якого зберігаються споруди ХVІІІ - початку ХХ
століть, зведені у різних архітектурних стилях, включаючи храми,
садибні будинки, залишки земляних укріплень Глухівської фортеці. Тому
питання збереження історичної та архітектурної спадщини є значущим і
набуває важливої державної ваги.
На заході виступили головний художник-реставратор корпорації «Укрреставрація» Інна Дорофієнко, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Юрій Белічко, заступник директора Інституту місцевої демократії, керівник Центру соціокультурного проектування та комунікативних технологій Микола Мосунов та
ін. Всі виступаючі говорили про необхідність збереження історичної,
культурної та архітектурної спадщини, висували ідеї розвитку
глухівського регіону.
На завершення засідання присутні переглянули документальний фільм
«Глухів - гетьманська столиця» та книжкову виставку «Історія малих міст
України: місто Глухів Сумської області», підготовлену працівниками
ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.
Фотогалерея:
Історія малих міст України: місто Глухів Сумської області >>>
Прочитано: 7501 раз Дополнительно на данную тему:
Історія малих міст України: місто Кодима Одеської області
М.М. Жербін: будівельник і композитор
Історія малих міст України: місто Збараж Тернопільської області
Творча зустріч з українським кінорежисером В.І.Соколовським
Видатні українські будівельники ХХ століття: М.Д. Плєхов (1902-1968), Г.Я. Слободяник (1902-1972), Б.В.Стєфанов (1902-1986)
М.М. Дьомін (1903-1988): архітектор – містобудівник – реставратор
Засідання Вченої ради Академії будівництва України, присвячене 100-річчю від дня народження українського будівельника Михайла Сергійовича Буднікова
Історія малих міст України: місто Бар Вінницької області
Історія малих міст України: місто Хотин Чернівецької області
Історія малих міст України: місто Корсунь-Шевченківський Черкаської області
|