Івано-Франківська область утворена в 1939 р. після приєднання цих земель до складу Української РСР. Область є одним з найбільш густонаселених і давно освоєних регіонів України. Адміністративний центр - м. Івано-Франківськ.
Розташована у Західній Україні на стику двох великих природно-географічних підрозділів - Східноєвропейської рівнини та Карпат. Має різноманітний рельєф і поділяється на райони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря, флорою і фауною.
Поверхня області доволі різнорідна. У її західній частині розташовані гори Карпати, що підрозділяються на гірські масиви Горгани і Чорногора, уздовж північно-східного краю яких простирається 30-60-кілометрова смуга Передкарпатської височини або передгір'я, обмежена з другої сторони долиною Дністра. Південна частина області - Опілля, що є північно-західним краєм Подільської височини (абсолютні висоти до 430 м). Головні водні артерії області - Дністер і Прут зі своїми численними притоками Бистрицею, Гнилою Липою, Лімницею, Пістинькою, Черемошем та ін.
Клімат помірно континентальний. У рівнинній частині зима м'яка (середня температура січня -4оС), літо тепле (середня температура липня +19оС). У гірській частині клімат значно суворіший - середня температура січня -6оС, липня +16оС. Річна кількість опадів змінюється від 600-800 мм (Прикарпаття) до 1400 мм (Карпати) і більша їхня частина, відповідно 73% і 65%, припадає на теплий період року.
За статистичними даними станом на 01.01.2012 р. до Івано-Франківської області входило 14 районів, 15 міст, 24 селища і 765 сіл. Населення області налічувало 1380,1 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 597,7 тис. осіб, сільське - 782,4 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 14 міст Івано-Франківської області: Івано-Франківськ, Болехів, Бурштин, Галич, Городенка, Долина, Калуш, Коломия, Косів, Надвірна, Рогатин, Снятин, Тисмениця, Тлумач.
На території Волинської області знаходяться 3947 об'єктів архітектурно-культурної спадщини, з них 162 - національного значення.
Місто Бурштин Івано-Франківської області
Місто Бурштин Івано-Франківської області - місто Галицького району, розташоване на р. Гнилий Липі (ліва притока Дністра) за 16 км від районного центру м. Галича, 41 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 498 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 15182 особи.
Назву виводять від того, що в цих місцях у гутах виготовляли бурштин.
Існує легенда, за якою князівна загубила тут бурштинове намисто. На
території сучасного Бурштина в XV ст. розташовувалося с. Нове (Нове
Село), яке вперше згадується в 1436 р. До середини XVI ст. місто
розрослося за рахунок ремісничо-торговельної частини населення і почало
називатися містечком Бурштином (з 1596 р.). Тривалий час містечко
належало родові Синявських. Перші письмові згадки про Бурштин
належать до 1554 р. Тоді в містечку було 100 господарств. Населення
займалося землеробством і ремісництвом (шевство, кравецтво, ковальство,
кушнірство, пекарство). У XVI ст. у місті працювали млин, броварня, солодовня тощо. У другій половині XVI ст. власником міста став польський магнат граф Скарбек. Тут збудували замок-фортецю. У 1629 р. поблизу Бурштина відбулася польсько-татарська битва, внаслідок якої місто було пограбоване й зруйноване. У 1630 р. Бурштин стає власністю графа Яблоновського. Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста взяли участь у воєнних діях. У 1730-1750-х рр. жителі брали участь у русі опришків. На
початку ХІХ ст. Бурштин належав графові І. Скарбеку, який побудував тут
великий палац, звів уніатську церкву (1802 р.), заснував католицький
монастир сестер милосердя (існував у 1842-1945 рр.). У 1829 р. у Бурштині виявлено поклади алебастру. Проте тут відбувалася лише кустарна розробка кар"єрів. У 1849 р. було відкрито однокласну народну школу. У 1882 р. тут збудували приватну аптеку й два лікарські пункти. У 1857 р. у містечку мешкало 3470 осіб. У 1860-х рр. поблизу Бурштина прокладено залізницю й збудовано однойменну залізничну станцію. У 1898 р. у містечку відкрито чотирикласну школу, яка в 1909 р. була реорганізована в п"ятикласну. У
роки Першої світової війни у місті в різний час перебували російські,
австро-угорські, польські й радянські війська. З вересня 1920 р. Бурштин
відходить під владу Польщі. Внаслідок воєнних дій місто зазнало значних
руйнувань. У 1920-1930-х рр. у місті діяли гуральня, цегельня, водяний млин, три пекарні. У 1930 р. тут відкрито першу електростанцію. У вересні 1939 р. Бурштин відійшов до складу УРСР. У
жовтні 1939 р. відновлено роботу електростанції. У містечку діяли
Будинок культури, середня школа, хата-читальня, районна лікарня. У 1940 р. Бурштину було надано статус селища міського типу. Протягом 1940-1962 рр. він був районним центром. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 4 липня 1941 р. до 26 липня 1944 р. Під час
окупації на території Бурштина діяли підпільні групи. У червні 1962
р. у місті почалося спорудження теплової електростанції. У 1964 р. тут
було відкрито філію Київського енергетичного технікуму. У 1960-х рр. у Бурштині діяли дві бібліотеки, Будинок культури, клуб. Наприкінці ХХ ст. у місті працювали ДРЕС, завод великопанельного домобудування та хлібокомбінат. У 1993 р. Бурштину надано статус міста. Місто поділяється на 2 частини: Старий Бурштин (старе місто) і Новий Бурштин (селище енергетиків). На
початку ХХІ ст. у місті працювали Бурштинська теплова електростанція,
завод збірних залізобетонних конструкцій, хлібокомбінат та ін. На
південь від міста розташоване Бурштинське водосховище. Поблизу міста було виявлено кам"яні знаряддя праці доби бронзи та збереглося 6 стародавніх курганів.
Список використаної літератури: 1.
Бурштин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М.
Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. - Т. 1. - С. 138. 2. Бурштин // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 18. 3.
Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А.
П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с. : іл. - Бібліогр.: с. 282. 4.
Никитюк В.Л. Бурштин / В. Л. Никитюк, О. О. Шубінець, Д. І. Юхнович //
Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т.
Тронько [та ін.] ; редкол. тому: О. О. Чернов [та ін.]. - К. : Голов.
ред. УРЕ АН УРСР, 1971. - Івано-Франківська область. - С. 155-164 : іл. -
Бібліогр. в підрядк. прим. 5. Олійник Я.Є. Бурштин / Я. Є. Олійник
// Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г.
Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. - К. :
Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2004. - Т. 3. - С.
634. - Бібліогр. в кінці ст. 6. Федунків З. Бурштин / З. Федунків //
Міста і села Галицького району: історія, пам"ятки, особистості / П.
Арсенич [та ін.] ; редкол.: В. Баран [та ін.]. - Івано-Франківськ : Нова
Зоря, 2001. - С. 120-145 : іл.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72