Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Саки Автономної Республіки Крим - місто республіканського підпорядкування, районний центр, розташований на о. Сакському за 46 км від м. Сімферополя та 738 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 28 522 особи.

Назву міста пов"язують з найменуванням середньоазійського народу, спорідненого зі скіфами. Дослідники вважають, що скіфське слово «сака» означає «олень», а самі скіфи, які поклонялися оленю як священній тварині, називали себе «саками», тобто оленями. Дехто виводить назву від тюркського «сакі» - «мішок».
Точної дати виникнення Саків не встановлено. Відомо, що наприкінці XVIII ст. тут мешкали селяни - данники мурз Мансурських.
Після приєднання приму до Російської імперії в 1784 р. Саки увійшли до складу Євпаторійського повіту.
У 1816 р. у селищі було 47 дворів. Мешканці займалися, переважно, хліборобством і скотарством, зростало значення соляного промислу.
У 1837 р. Саки стали волосним центром. Було відкрито перші торговельні та ремісничі підприємства. У цьому ж році було відкрито відділення Сімферопольського госпіталю. У 1849 р. на місці дерев"яних бараків звели кам"яну будівлю військового госпіталю.
У роки Кримської війни селище зазнало нападів англо-французьких і турецьких військ.
У 1858 р. до Саків прибули переселенці: кілька сімей державних селян з Полтавської губернії, через три роки - 24 сім"ї з Воронезької губернії, у 1864 р. - греки (вихідці з Константинополя). У 1865 р. тут було 59 дворів, а кількість населення становила 403 особи. Назву замінено на Саки-Олександрівка.
У 1863 р. підприємці, які орендували в казни Сакське озеро, збудували штучні басейни, що дало змогу значно збільшити площу її видобутку. У 1883 р. орендарем сакського промислу став царедворець Балашов. Він спорудив осідні басейни на зразок тих, що існували на півдні Франції.
Наприкінці 1890-х рр. у Саках відкрито 2 приватні млини, ковальську майстерню, у 1905 р. поблизу села - цегельню і вапняний завод.
У 1903 р. у селищі мешкало 1 945 чоловік. У 1905 р. розпочалося спорудження шосе Сімферополь-Євпаторія, яке проходило околицею Сак. У цей час на території соляного промислу за 3 км на захід від Сак виникло робітниче селище.
У 1916 р. в районі робітничого селища російсько-французьким товариством збудовано бромний завод.
У роки Першої світової (1914-1918) та Громадянської (1918-1920) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у листопаді 1920 р. у Саках встановлено радянську владу.
У 1923 р. у селищі було створено товариство спільної обробки землі.
У 1924 р. почалося відновлення роботи хімічного заводу. У 1926 р. почав працювати цегельно-черепичний завод. У 1927 р. введено в експлуатацію електростанцію.
Наприкінці 1930 р. Саки перетворено на курортне селище. У 1935 р. воно стало центром району.
На Сакському хімічному заводі реконструйовано соляний промисел і бромний цех, збудовано хлормагнієвий цех і солемелку. У селищі діяли шевська, кравецька, слюсарна, ковальська та столярна майстерні, промкомбінат, молокозавод.
У 1932 р. в Саках споруджено будинок санаторію, навколо якого закладено парк.
На початку 1941 р. у селищі діяли Будинок культури хімічного заводу, 2 клуби, кінотеатр, районна і відомчі бібліотеки.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 29 жовтня 1941 р. до 13 квітня 1944 р.
У повоєнні роки провадилися роботи з відбудови млина, пекарні, харчокомбінату, залізничної станції. У серпні 1944 р. почав працювати санаторій Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА).
Станом на 1950 р. кількість мешканців селища становила 8 120 чоловік.
У 1952 р. Сакам надано статус міста районного підпорядкування.
У місті реконструйовано й побудовано чимало промислових підприємств: винний завод, завод безалкогольних напоїв, Прибережненський завод стінових блоків, побуткомбінат тощо. На хімічному заводі в 1952 р. введено в експлуатацію цех виробництва рідкого брому, у вересні 1953 р. - цех виробництва пергідролю, а наприкінці 1954 р. діяла ТЕЦ.
У 1970-х рр. у місті були автостанція, поштово-телеграфне відділення зв"язку, комбінат побутового обслуговування населення тощо. Діяли Палац культури хімічного заводу, 5 профспілкових клубів, 5 широкоекранних кінотеатрів, 12 бібліотек.
Наприкінці ХХ ст. Саки був відомим бальнеогрязьовим і кліматичним курортом. Належав до Євпаторійського рекреаційного району. У місті працювали хімічний завод, завод мінеральних вод (промисловий розлив кримської лікарсько-столової води), хлібний завод, Прибережний завод будівельних матеріалів. З метою охорони навколишнього середовища міста передбачено поступову ліквідацію виробництва окремих шкідливих речовин на хімічному заводі.
На околицях міста виявлено залишки поселення і кургани з похованнями добі пізньої бронзи (кінець ІІ - початок І тисячоліття до н. е.). В урочищі Беркиній Балочці виявлено 2 могильники (скіфського й античного часу), а також плиту ІІІ ст. н. е. з рельєфним зображенням Геракла.

Список використаної літератури:
1. Агарков В. И. Саки : краткий путеводитель / В. И. Агарков. - Севастополь : Библекс, 2007. - 95 с. : ил. - (Карманный гид).
2. Брусиловский И.А. Саки : краевед. очерк / И. А. Брусиловский, В. Н. Милославский. - 2-е изд., испр. и доп. - Симферополь : Крым, 1967. - 87 с. : ил.
3. Дементьев Н.Н. Крым курортный / Н. Н. Дементьев, П. И. Косяченко. - 2-е изд., доп. - Симферополь : Крымиздат, 1960. - 160 с. : ил.
4. Косовская А.Ф. Саки : очерк-путеводитель / А. Ф. Косовская, В. Н. Милославский ; фот.: Л. И. Яблонский, В. И. Антипенко. - 3-е изд., доп. - Симферополь : Таврия, 1977. - 62 с., 8 л. ил. : карта.
5. Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. - К. : Наук. думка, 1978. - 151 с. - Бібліогр.: с. 148-151.
6. Липский Е.Г. Новые курорты Крыма / Е. Г. Липский. - Симферополь : Крым, 1965. - 95 с., 6 л. ил. : ил. - Библиогр.: с. 93-94.
7. Мілославський В.Н. Саки : іст.-краєзн. нарис / В. Н. Мілославський. - Сімферополь : Кримвидав, 1956. - 95 с. : іл. - Бібліогр.: с. 94.
8. Міста і села України : [іст.-краєзн. нариси] / Укр. видавн. консорціум, Укр. наук. т-во краєзнавства, геральдики та фалеристики, Акад. геральдики, товар. знаку та логотипу [та ін.] ; авт.-упоряд. В. В. Болгов. - К. : Укр. видавн. консорціум : Укр. конфедерація журналістів, 2008. - 555 с. : іл. - Бібліогр.: с. 547.
9. Саки // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. - Т. 3 : П-Я. - С. 156. - Бібліогр. в кінці ст. - ISBN 5-88500-015-8. - ISBN 5-88500-020-4.