Автономна Республіка Крим утворена в лютому 1991 р. Адміністративний центр- м. Сімферополь.
Розташована на півдні України на Кримському півострові, який відрізняється різноманітністю природних ландшафтів. Північну частину півострова займає степ, південні райони - покриті лісами Кримські гори. Гірська система простягнулася трьома пасмами від Севастополя до Феодосії. Найбільші висоти - у межах Головного, або Південного, пасма. Тут знаходиться найвища гірська вершина Кримського півострова - гора Роман-Кош (1545 м).
Клімат рівнинної частини помірно континентальний з відносно м'якою малосніжною зимою (середня температура січня -1оС) і помірно жарким посушливим літом (середня температура липня +23оС). Кількість опадів становить 320-470 мм на рік. Клімат Кримських гір має перехідний характер з м'якою (у передгір'ї), помірно холодною (у горах) зимою (середня температура січня 0о, -4оС), порівняно теплим (у горах) літом (середня температура липня +21о, +16оС). Кількість опадів змінюється від 500 мм (у передгір'ї) до 1100 мм (у горах) на рік. На Південному березі Криму клімат має риси середземноморського з м'якою зимою (середня температура лютого +3оС) і помірно теплим посушливим літом (середня температура серпня +24оС). Середньорічна кількість опадів становить 350-635 мм. Поверхня в північній і центральній частинах - низинна плоска лесова рівнина, на заході з пологими підвищеннями Тарханкутської височини; на сході - пагорбкуватість Керченського півострова. Південна (гірська) частина простирається у вигляді дуги шириною 60 км і довжиною 180 км.
Станом на 01.01.2012 р. до Автономної Республіки Крим входило 14 районів, 16 міст, 56 селищ і 948 сіл. Населення області налічувало 1963,0 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1232,2 тис. осіб, сільське - 730,8 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 28 міст і селищ міського типу Автономної Республіки Крим: Сімферополь, Алупка, Алушта, Армянськ, Балаклава, Бахчисарай, Білогірськ, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Інкерман, Керч, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Масандра, Новий Світ, Ореанда, Партеніт, Саки, Сімеїз, Старий Крим, Судак, Феодосія, Форос, Чорноморськ, Щебетовка, Ялта.
На території Автономної Республіки Крим знаходиться 7 227 пам'яток археології, з них 21 - національного значення; 3861 пам'ятка історії, з них 13 - національного значення; 1004 пам'ятки архітектури та містобудування, з них 216 - національного значення; 520 пам'яток монументального мистецтва.
На території Автономної Республіки Крим збереглася значна кількість античних, середньовічних і більш «молодих» пам'яток печерного і наземного містобудування, які практично не зустрічаються в інших регіонах України. Тут збереглися численні православні, мусульманські і, рідше, іудейські культові споруди, починаючи з античних часів. У Криму також збереглися численні різностильові палацові, садибні й дачні будівлі, переважно ХІХ-ХХІ ст. Тут знаходяться 6 природних заповідників, значна кількість ландшафтних і геологічних пам'яток природи з різним природоохоронним статусом.
Місто Джанкой Автономної Республіки Крим
Місто Джанкой Автономної Республіки Крим - місто республіканського підпорядкування, районний центр, розташований у долині р. Степової за 92 км від республіканського центру м. Сімферополя та 690 км від м. Києва. Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 42 861 особу.
На думку дослідників, назва міста Джанкой походить від двох тюркських
слів: «джан» - «новий», «кой» - «село». Тобто поселення означає
дослівно «нове село». Перші писемні згадки про місто датуються 1855
р. Після еміграції в 1856-1863 рр. татар до Туреччини на території
сучасного Джанкоя оселилися німецькі колоністи. У 1865 р. Джанкой
адміністративно підпорядковувався Перекопському повіту. На цей час
кількість мешканців поселення становила 114 чоловік, тут було 20 дворів.
Основним заняттям населення було хліборобство, тваринництво. На
початку 1870-х рр. у зв"язку з будівництвом залізниці Лозова-Севастополь
у селищі оселилися будівельники. У 1873 р. залізницю, на якій була
станція Джанкой, введено в експлуатацію. У 1892 р. завершено будівництво лінії Джанкой-Феодосія, внаслідок чого станція стала вузловою. У
1912 р. у селищі відкрито завод землеробських машин. Також у Джанкої
діяли численні дрібні майстерні, торговельні підприємства, зернові
склади. У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської
(1918-1920) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. Внаслідок
воєнних дій у листопаді 1920 р. селищем заволоділи радянські війська. У
1921 р. Джанкой став центром однойменного округу, з жовтня 1923 р. -
центром Джанкойського району. Кількість мешканців складала 6 873 особи. У 1920-1930-х рр. було споруджено мукомельний, маслоробний, бавовноочисний заводи, діяв автотракторний ремонтний завод. Станом на 1939 р. кількість населення Джанкоя становила 19 581 особа. У
роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 31 жовтня 1941 р. до 11 квітня 1944 р. Під час
окупації на території міста діяв партизанський загін. У повоєнні роки
відбудовувалася промисловість селища, зокрема консервна і машинобудівна
галузі (консервний і машинобудівний заводи). Згодом почали працювати
молокозавод, м"ясокомбінат. У 1961 р. Джанкой став одним із опорних
пунктів у спорудженні Північно-Кримського каналу. Промисловою базою
будівництва каналу стали завод залізобетонних виробів,
ремонтно-механічний завод та ін. підприємства міста. У 1970-х рр. у місті діяли районний Будинок культури, 3 професійні клуби, 2 кінотеатри, історико-краєзнавчий музей тощо. Наприкінці
ХХ ст. Джанкой був центром Джанкойського промислового вузла. У місті
працювали машинобудівний, консервний, ремонтно-механічний, комбікормовий
заводи, завод залізобетонних конструкцій, м"ясокомбінат, фабрика
господарських виробів. На околицях міста було виявлено знаряддя праці
доби неоліту й міді, а також залишки поселення доби пізньої бронзи.
Також на околицях Джанкоя досліджені кургани з похованнями доби бронзи,
часів скіфів і середньовіччя.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72