Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


Сайт Мінрегіону

  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Одеська область

Одеська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Одеса.

Розташована на півдні України. Поверхня області, розташованої переважно у межах Причорноморської низовини, пологохвиляста і плоска лесова рівнина. Вона поступово знижується в південно-західному напрямку від 160 до 20 м і сильно розчленована глибоко врізаними (40-70 м) річковими долинами, балками і ярами. Велика рівнина Північного Причорномор'я дуже часто різко обривається до моря, утворюючи високий (до 40 м), ускладнений численними зсувами берег.

Клімат помірно континентальний з м'якою малосніжною нестійкою зимою (середня температура січня -3оС) і спекотним сухим літом (середня температура липня +22оС). Кількість опадів, більша частина яких припадає на літній період року (часто у вигляді злив), становить 380-500 мм на рік.

Станом на 01.01.2012 р. до Одеської області входило 26 районів, 19 міст, у т.ч. 15 малих міст, 33 селища і 1125 сіл. Населення області налічувало 2388,3 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1595,0 тис. осіб, сільське - 793,3 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 10 міст Одеської області: Одеса, Ананьїв, Балта, Білгород-Дністровський, Болград, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Кодима, Рені.

На території Одеської області збереглася значна кількість православних, мусульманських, католицьких, іудейських та інших культових споруд ХІІІ-ХХ ст. Тут можна помилуватися унікальними одиничними оборонними (ХІІІ-XV ст.) і палацовими (ХІХ ст.) комплексами архітектурних споруд. До наших днів збереглися архітектурні пам'ятки громадського призначення (особняки, адміністративні будинки і будівлі навчальних і лікувальних закладів), часто зустрічаються військові й цивільні монументи XVIII-ХІХ ст. В області розташований Дунайський біосферний заповідник і різноманітні природні об'єкти з нижчим охоронним статусом.


Місто Татарбунари Одеської області

Місто Татарбунари Одеської області - районний центр, розташований на р. Когильнику, що впадає в о. Сасик (Кундук) за 139 км від обласного центру м. Одеси та 584 км від м. Києва. Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 10 740 осіб.

 

 



У другій половині І тисячоліття н.е. територія між Дністром і Дунаєм була заселена слов"янськими племенами, які згодом увійшли до складу Київської Русі. Деякі дослідники вважають, що на території Татарбунар містилася резиденція половецьких ханів - Карабуна.
У 1770 р. турки спорудили тут чимало будівель. На початку ХІХ ст. на території Татарбунар зберігалися руїни кам"яних бань і фундаменти мечетей.
Під час російсько-турецьких воєн 1768-1774 рр. та 1787-1791 рр. містечко перебувало під владою Російської імперії. У 1807 р. кошовий Задунайської Січі переніс сюди на певний час свою резиденцію.
У 1809 р. Татарбунари віднесено до рангу міст.
З 1812 р. у місті оселилися солдати російської армії, яким влада надавала тутешні землі. Також тут оселилися болгари, яким у 1822 р. було відведено окрему територію.
У 1854 р. в Татарбунарах була бакалійна й молочна крамниці, шинок, православна церква та синагога.
У 1885 р. тут налічувалося 413 дворів, а кількість мешканців становила 2 685 осіб. Основним заняттям населення було хліборобство й тваринництво. У містечку працювали суконна фабрика та каменоломні.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у березні 1918 р. Татарбунари захопили румунські війська.
28 червня 1940 р. Татарбунари увійшли до складу УРСР.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 липня 1941 р. до 25 серпня 1944 р. Під час окупації на території Татарбунар було створено концентраційний табір.
У 1970-х рр. у місті працювали суконна фабрика, маслозавод, винзавод, харчокомбінат, побутовий комбінат. Діяли Будинок культури, 3 кінотеатри тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Татарбунарах працювали завод продовольчих товарів, соко-винний завод, суконна фабрика. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На території та околицях міста виявлено залишки поселень і курганні поховання доби бронзи (ІІІ - початок І тисячоліття до н.е.), скіфські поховання (V-IV ст. до н.е.) та поселення черняхівської культури (ІІ-V ст. н.е.).












Прочитано: 2003 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Роздільна Одеської області
Місто Кодима Одеської області
Місто Рені Одеської області
Місто Ананьїв Одеської області
Місто Арциз Одеської області
Місто Балта Одеської області
Місто Березівка Одеської області
Місто Подільськ Одеської області
Місто Болград Одеської області
Місто Теплодар Одеської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.17 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //