Івано-Франківська область утворена в 1939 р. після приєднання цих земель до складу Української РСР. Область є одним з найбільш густонаселених і давно освоєних регіонів України. Адміністративний центр - м. Івано-Франківськ.
Розташована у Західній Україні на стику двох великих природно-географічних підрозділів - Східноєвропейської рівнини та Карпат. Має різноманітний рельєф і поділяється на райони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря, флорою і фауною.
Поверхня області доволі різнорідна. У її західній частині розташовані гори Карпати, що підрозділяються на гірські масиви Горгани і Чорногора, уздовж північно-східного краю яких простирається 30-60-кілометрова смуга Передкарпатської височини або передгір'я, обмежена з другої сторони долиною Дністра. Південна частина області - Опілля, що є північно-західним краєм Подільської височини (абсолютні висоти до 430 м). Головні водні артерії області - Дністер і Прут зі своїми численними притоками Бистрицею, Гнилою Липою, Лімницею, Пістинькою, Черемошем та ін.
Клімат помірно континентальний. У рівнинній частині зима м'яка (середня температура січня -4оС), літо тепле (середня температура липня +19оС). У гірській частині клімат значно суворіший - середня температура січня -6оС, липня +16оС. Річна кількість опадів змінюється від 600-800 мм (Прикарпаття) до 1400 мм (Карпати) і більша їхня частина, відповідно 73% і 65%, припадає на теплий період року.
За статистичними даними станом на 01.01.2012 р. до Івано-Франківської області входило 14 районів, 15 міст, 24 селища і 765 сіл. Населення області налічувало 1380,1 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 597,7 тис. осіб, сільське - 782,4 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 14 міст Івано-Франківської області: Івано-Франківськ, Болехів, Бурштин, Галич, Городенка, Долина, Калуш, Коломия, Косів, Надвірна, Рогатин, Снятин, Тисмениця, Тлумач.
На території Волинської області знаходяться 3947 об'єктів архітектурно-культурної спадщини, з них 162 - національного значення.
Місто Снятин Івано-Франківської області
У 2013 р. виповнилося 855 років від першої згадки про місто Снятин на Івано-Франківщині. Нині це районний центр, розташований на р. Пруті (притока Дунаю) за 94 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 502 км від м. Києва. Відповідно до останнього Всеукраїнського перепису населення (2001) у місті мешкало 10 210 осіб.
Деякі дослідники виводять назву міста від слова «сніт» («снітарство»)
- «ремесло каретника чи різьбяра». На думку більшості вчених, назва
виникла від імені власника - воєводи Костянтина Сірославича, відомого
воєначальника й боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла (в
літописі цей Костянтин іменується Кснятин). Вірогідно, що від форми
«Коснята» й суфікса присвійності -ин виникла назва Коснятин, а пізніше -
Снятин (пор. інший фонетичний варіант Снітин - назва села на
Полтавщині). На гербі міста на синьому полі зображена срібна міська
стіна з трьома вежами, увінчаними червоними дахами і срібним прапорцем,
на стіні червона літера «S». На печатках міста з XVI ст. фігурує
зображення орла, що можна пояснити тогочасним прикордонним розташуванням
Снятина. Вперше про поселення на території сучасного міста згадується в 1158 р. У
1387 р. Снятин разом з усім Покуттям захопили польські магнати. Вони
створили в містечку староство, воєводство та біскупство (резиденцію
католицьких єпископів). У 1448 р. Снятину було надане магдебурзьке
право. Снятинське староство було передано у власність Потоцьким. Згодом
польський король Владислав ІІ Ягайло віддав у заставу Покуття з містами
Снятином і Коломиєю молдавському господареві Олександру. У 1531 р. Снятин був пограбований господарем Молдавії Петрилом. У
другій половині XV ст. Снятин став великим прикордонним містом і
стратегічним центром, звідки польські війська вирушали в походи на
Молдавію. У цей час у місті були розвинуті бондарство, кравецтво,
шевство, кушнірство. Снятин зазнавав частих нападів татарських та
турецьких орд. У 1524 р. містечко було пограбоване турецькими військами,
а в 1532 р. - спалене військами господаря Молдавії. У 1620 р. польський уряд дав розпорядження укріпити Снятин як прикордонне місто. У
XVI-XVII ст. Снятин стає важливим економічним центром, де йшла жвава
торгівля і розташовувалася головна митниця на Молдавському торговому
шляху. У 1597 р. польський король Сигізмунд ІІІ зобов"язав купців
Туреччини, Волощини й Молдавії переходити кордон лише в Снятині. Наприкінці
XVI ст. у місті були муляри, ткачі, кравці, кушніри, мельники,
гуральники, пивовари, воскобійники та ін. З 1628 р. у Снятин почали
заселятися вірмени. Вони вели активну посередницьку торговельну
діяльність з іншими країнами: привозили турецькі й перські килими,
сап"янову шкіру, хустки, ковдри, турецьку зброю, мило, сідла, мечі,
вина, сукна та інші предмети розкошу. У вересні 1621 р. частина
татарського війська, що брала участь у битві під Хотином, зруйнувала
низку міст, серед яких було й м. Снятин. Мешканці містечка брали активну участь у воєнних діях під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Протягом 1777-1787 рр. до Снятина переселено чимало німців з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау. У 1841 р. відкрито першу трикласну школу в місті (через 7 років перетворена на шестикласну). У липні 1875 р. до Снятина у складі західноукраїнського театру «Руська бесіда» на місяць приїхав М. Л. Кропивницький. У
березні 1881 р. заснована Снятинська українська міська читальня. У
жовтні 1898 р. її реорганізовано у філію товариства «Просвіти». З 1902 р. діяла українська бурса, з 1905 р. - польська. У 1903 р. місто відвідав український композитор Микола Лисенко. У
роки Першої світової війни місто неодноразово переходило з-під влади
одних власників до інших. З липня 1919 р. Снятин був окупований
польськими військами. У вересні 1939 р. містечко відійшло до складу УРСР. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 1 липня 1941 р. до 20 березня 1944 р. Внаслідок
воєнних дій у місті були зруйновані пам"ятки культури, житлові будинки,
бібліотеки. У післявоєнні роки в місті почали діяти лікарня,
поліклініка, кінотеатр, Будинок культури, бібліотеки, школи, дитячий
будинок, дитячий садок, ясла. Почали роботу електростанція, водопровід,
пошта, радіовузол, районна друкарня. У 1970-х рр. у Снятині працювали
комбінат комунальних підприємств, комбінат побутового обслуговування,
харчокомбінат, промкомбінат, сироварний завод, меблевий комбінат,
гідроелектростанція. Діяли сільськогосподарський технікум, Будинок
культури, широкоформатний і літній кінотеатри, бібліотека для дорослих,
літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, розміщений у будинку, в
якому в 1922-1927 рр. мешкав письменник. Наприкінці ХХ ст. у Снятині
працювали меблевий комбінат, сироробний і цегельний заводи, завод
залізобетонних виробів і конструкцій, швейна і харчосмакова фабрики,
птахофабрика, премптахорадгосп-репродуктор. Серед народних художніх
промислів популярними були вишивання й ткацтво. На території міста виявлено скарб та велику кількість окремих срібних римських монет ІІ-IV ст. н. е.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72