Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 р. Адміністративний центр - м. Миколаїв.
Розташована у південній частині України. Поверхня області являє собою рівнину, нахилену в південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу). До території області належать острів Березань і Кінбурнська коса.
Клімат помірно континентальний, з малосніжною порівняно теплою зимою (середня температура січня -4,5оС) і спекотним літом (середня температура липня - +27оС). Річна кількість опадів коливається від 330 мм на півдні до 450 мм на півночі області.
Станом на 01.01.2012 р. до Миколаївської області входило 19 районів, 9 міст, 17 селищ і 894 села. Населення області налічувало 1178,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 798,1 тис. осіб, сільське - 380,1 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 4 міста Миколаївської області: Миколаїв, Вознесенськ, Очаків, Первомайськ.
У Миколаївській області на державному обліку перебуває 14 пам'яток архітектури та містобудування національного значення, 3 пам'ятки історії, 25 пам'яток археології, 1 історико-культурний заповідник.
Місто Очаків Миколаївської області
Місто Очаків Миколаївської області - районний центр, розташований на північному березі Дніпрово-Бузького лиману за 59 км від обласного центру м. Миколаєва. Кількість населення міста станом на 01.01.2012 р. становила близько 14 800 осіб.
Назва міста походить від турецької назви міста Ачі-Кале (Фортеця Очі;
джерела перекладають її як «фортеця біля моря» або «фортеця на
проході»). В українській транскрипції воно звучить як «Очаков» чи
«Очаків», звідси і походить сучасна назва міста. У І-ІІІ ст. на
території сучасного Очакова було розташоване сарматське місто Алектор. У
роки Київської Русі тут був розташований південний форпост держави.
Навколишні поселення були зруйновані кочівними ордами. У ХІІІ ст. ці
землі були захоплені монголо-татарськими загарбниками. Проте досі
офіційною датою заснування Очакова вважається 1492 р. На місці
литовської фортеці Дашів його заснував кримський хан Менглі-Гірей.
Спочатку фортеця названа Кара-Кермен (Чорна фортеця), або за назвою
річки, Узу-Кале. На початку XVI ст. вона отримала назву Ачі-Кале. У
1493 р. черкаські козаки на чолі з князем Б. Глинським (староста м.
Черкас) захопили фортецю, а в 1502 р. нею заволоділи турки. У 1523 р. Очаків був спалений козаками під проводом О. Дашкевича. У
1526 р. фортецею заволоділи османи. Протягом 1538-1541 рр. козаки двічі
руйнували Очаків, знищили частину замку і порту. У 1545 р. запорізькі
козаки розгромили під Очаковом великий загін турків і татар, ледь не
захопивши в полон кримського хана. У 1558 р. Очаків спустошений військом
воєводи Данила Адашева. У 1568 р. війська під командуванням
серадзського воєводи Альбрехта Ласького здобули Очаків. Протягом
1587-1589 рр. відбувалися козацькі набіги на фортецю. У 1594 р. кошовий
отаман Микошинський очолив морський похід на Очаків за участю 1300
козаків на 50 човнах. У 1616 р. відбувся похід запорізьких козаків на
Очаків, очолюваний Петром Сагайдачним, флотилія козаків захопила і
знищила турецький гарнізон чисельністю 14 тис., спалила флот і звільнила
велику кількість невільників. У 1626 р., за часів правління султана
Мурада IV, фортецю значно розширено: зведено кам"яну стіну, що з"єднала
стару цитадель з двома фортами Пияле-паші і Хасан-паші. Проте в 1669 р.
запорізькі козаки на чолі з Іваном Сірком зруйнували фортецю та
звільнили 7 тисяч полонених. 1737 р. російські війська фельдмаршала
Б. Х. Мініха взяли Очаків у облогу, проте за умовами Белградського
договору (1739) місто залишилося за Османською імперією. 6 грудня
1788 р. козацька флотилія з 200 чайок під командуванням кошового отамана
Сидора Білого та військового судді Антона Головатого, а також російські
війська під командуванням князя Г. Потьомкіна остаточно визволили
Очаків від турецької влади. У 1792 р. на місці зруйнованої фортеці
закладено місто Очаків. Згодом воно стало портовим містом, губернським
центром Новоросії. У 1802 р. його приписано до Миколаївської губернії. У
1859 р. в містечку мешкало 4 823 особи. Діяли церква, єврейська
синагога, молитовна школа, приходське училище, лікарня, поштова станція,
купецька гавань, 32 млини. Під час революційних подій 1905-1907 рр.
в Очакові відбувся суд і страта керівників Севастопольського повстання,
в якому брав участь крейсер «Очаків», на якому було піднято сигнал
«Командую флотом, Шмідт». У роки Першої світової війни на укріплення Очакова й Кінбурна покладалося прикриття Дніпро-Бузького лиману з моря. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з червня 1941 р. до 30 березня 1944 р. Нині в
місті функціонують Воєнно-історичний музей ім. О. Суворова, відкритий у
будинку колишньої турецької мечеті - єдиної, що збереглася тут з давніх
часів; Музей мариністичного живопису ім. Р. Г. Судковського, відкритий
на батьківщині художника.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72