Луганська (тоді Ворошиловградська) область утворена в 1938 р. Адміністративний центр - м. Луганськ.
Є найсхіднішою адміністративно-територіальною одиницею України. Поверхня області в північній частині становить пологохвилясту лесову рівнину (абсолютні відмітки 120-240 м) - Донецька височина, де знаходиться найвища точка Лівобережної України - гора Могила-Мечетка висотою 367 м. Найхарактернішою рисою височини є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. У долині рік Міуса та Нагольної висота Донецької височини знижується, і східні схили переходять у Приазовську берегову рівнину.
Клімат помірно континентальний з холодною і малосніжною зимою з частими відлигами (середня температура січня -8оС) та спекотним з посухами літом (середня температура липня +22оС). Кількість опадів, 70% яких припадає на теплий період року, становить 400-550 мм на рік. Головні водні артерії - ріка Сіверський Донець та її ліві притоки Красна, Айдар, Деркул з високими правими крейдяними берегами.
Відповідно до статистичних даних станом на 01.01.2012 р. до Луганської області входило 18 районів, 37 міст, 109 селищ і 782 села. Населення області налічувало 2272,7 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1971,6 тис. осіб, сільське - 301,0 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 7 міст Луганської області: Луганськ, Алчевськ, Зимогір'я, Краснодон, Лисичанськ, Сватове, Старобільськ.
На території Луганської області збереглося небагато різностильових православних культових споруд XVIII-XX ст. Архітектурна спадщина громадського призначення представлена переважно спорудами найбільш активного періоду освоєння регіону - ХІХ-ХХ ст. Це адміністративні і садибні будинки, комплекси споруд кінних заводів, численні пам'ятники часів СРСР, переважна більшість яких пов'язана з встановленням радянської влади, промисловим освоєнням краю і Другою світовою війною. Тут знаходиться природний заповідник, три відділення якого розкидані по території області.
Місто Сорокине Луганської області
Місто Сорокине Луганської області - місто обласного підпорядкування Луганської області. Розташоване на лівому березі р. Великої Кам"янки (притока Сіверського Дінця) за 50 км від обласного центру м. Луганська та 804 км від м. Києва. Відповідно до Всеукраїнського перепису 2001 р. кількість населення становила 49 921 особу.
Заснування Краснодону пов"язане із Сорокинським рудником, виникнення
якого відноситься до періоду промислового піднесення в Росії перед
Першою світовою війною. Отже, перше поселення на території сучасного
міста виникло як шахтарське селище Сорокине. Згодом шахту № 1 назвали
«Краснодон», а в 1938 р. селище перейняло таку ж назву. «Красний» -
символ революційності, «дон» - від найменування річки (інша версія - від
розміщення селища в Донецькому басейні). У 1906-1909 рр. відомий російський учений Л. І. Лутугін виявив у районі теперішнього Краснодону поклади палива. У
1910 р. на території від хутора Сорокиного до хутора Талового
розпочався промисловий видобуток вугілля. Ці землі брали в оренду
представники акціонерних товариств, торговельні будинки, окремі
підприємці на різні строки. У квітні 1912 р. територію придбало
акціонерне товариство Московсько-Казанської залізниці. Незабаром
товариство придбало також сусідні ділянки інших підприємців. У 1912 р. тут споруджено Північно-Донецьку залізницю. Протягом
1912-1914 рр. були закладені шахти № 1, № 2, № 5, «Сорокине»,
«Чуриліне», «Мєшковська» і «Бурун», що утворили Сорокинський рудник
(назва походить від сусіднього хутора Сорокиного). Одночасно поблизу
житлових будинків велося спорудження рудника. Поселення увійшло до
складу Донецького округу Області Війська Донського. У 1920 р. в селищі почав працювати музейний комплекс «Молода гвардія» (архітектори В. Смирнов, Г. Головченко). У 1938 р. селищу надано статус міста й перейменовано на Краснодон. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 20 липня 1942 р. до 14 лютого 1943 р. Під час
окупації на території Краснодона діяли підпільні організації. У повоєнні роки організовано роботи з відбудови шахт, житлового фонду й міського господарства. У 1950-х рр. у Краснодоні збудовано Палац культури ім. Молодої гвардії, що нині є пам"яткою архітектури. У 1954 р. у селищі встановлено пам"ятник «Клятва» (скульптори В. Агібалов, В. Мухін, В. Федченко, архітектор О. Сидоренко). У 1959 р. збудовано Палац культури. Тоді ж у селищі Суходільських шахт відкрито два клуби. У 1970-х рр. у Краснодоні працювали шахти, збагачувальні фабрики, завод автозапчастин та ін. Наприкінці
ХХ ст. в місті працювали шахтоуправління, кам"яновугільна шахта,
ремонтно-механічний завод, завод «Юність», хлібний і молочний заводи,
м"ясокомбінат, харчосмакова фабрика, комбінат будівельних матеріалів,
завод залізобетонних виробів. Поблизу міста виявлено стоянку епохи бронзи та кочівницькі кам"яні баби.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72
Місто Сорокине Луганської області - місто обласного підпорядкування Луганської області. Розташоване на лівому березі р. Великої Кам"янки (притока Сіверського Дінця) за 50 км від обласного центру м. Луганська та 804 км від м. Києва. Відповідно до Всеукраїнського перепису 2001 р. кількість населення становила 49 921 особу.
