Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

У 2013 р. виповнилося 800 років від дня заснування м. Тлумача Івано-Франківської обл. Нині це районний центр, розташований на березі р. Тлумачик (притока Дністра) за 25 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 504 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05 грудня 2001 р.) кількість мешканців складала 8 632 особи.

За народними переказами, під час князювання Ярослава Осмомисла поблизу торговельного шляху було засновано поселення товмачів (так іменували князівських людей, які несли митну службу, були перекладачами під час переговорів з діячами інших держав). Цим пояснюється назва поселення Товмач (польський варіант - Тлумач).
Виникнення міста відноситься до ХІІ ст. Поселення згадується в Іпатіївському літописі під 1213 р. У XII-XIV ст. основними заняттями населення було землеробство, ремесло, розвивалася торгівля.
У 1386 р. Тлумач переходить у власність Польщі. Тут було створено католицьку парафію. В 1370 р. містечком володіли рідні феодала Миколи Коритка, а від 1396 р. всі землі його околиць передані шляхтичу Владиславу Опольському.
Наприкінці XIV-XV ст. у Тлумачі розвивалися ремесла (ковалі, сідлярі, цирульники, муляри). Мешканці також займалися землеробством.
У 1448 р. Тлумачу надано магдебурзьке право, а в 1511 р. - право щорічного й щотижневого ярмарку. Це спряло економічному розвитку Тлумача. Так, у місті розвивалися ремесла, найбільш поширеними з яких були ковальське, сідлярське, пекарське. Працювали також м"ясники, цирульники й гончарі.
У 1594 р., 1617-1618 рр. місто було спалене татарами. Після цих нападів у Тлумачі почали споруджувати оборонні споруди (земельні насипи з частоколом, вхідна брама будувалася з каменю).
Мешканці міста підтримали українські війська під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. У ці роки місто кілька разів переходило з рук у руки й було зруйноване. Протягом другої половини XVII ст. Тлумач відбудовувався.
З першої половини XVIII ст. власниками міста стали магнати Потоцькі.
У 1838 р. граф Дзедушицький будує тут цукровий завод. У 1843 р. у місті була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні тощо.
У другій половині ХІХ ст. у місті працювали гуральня, два млини, три приватні цегельні, деревообробна майстерня, кілька дрібних кустарних підприємств.
У 1886 р. через місто прокладено залізницю Тлумач-Палагичі.
Наприкінці ХІХ ст. на головній вулиці містечка прокладено каналізацію й водопровід.
У роки Першої світової війни у Тлумачі неодноразово змінювався власник. Внаслідок воєнних дій місто перейшло під владу Польщі.
У вересні 1939 р. Тлумач увійшов до складу УРСР. Цього ж року його віднесено до категорії міст. Від 1940 р. місто стає районним центром.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 2 липня 1941 р. до 25 липня 1944 р. За роки окупації в Тлумачі знищено залізничну колію Тлумач - Станіслав (нині Івано-Франківськ), станцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний Будинок культури, цегельний завод тощо.
У серпні 1944 р. в Тлумачі було відновлено роботу млина й пекарні, підготовлено до пуску спиртозавод, відкрито шевську й кравецьку майстерні, діяв райпобуткомбінат з механічною майстернею й ковальським цехом, відбудовано лікарню, поліклініку й санстанцію тощо.
У 1970-х рр. найбільш розвиненими галузями промисловості в Тлумачі були харчова промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Зокрема, тут діяли харчокомбінат, міжколгоспний комбінат будівельних матеріалів. У місті працювало 9 бібліотек.
Наприкінці ХХ ст. у Тлумачі працювали сокоекстрактний, комбікормовий, насіннєвий і цегельний заводи, хлібокомбінат. Серед народних художніх промислів найбільшого розповсюдження здобуло ткацтво.
Сучасне місто є прикладом провінційного містечка ХХ ст. Нині у місті діють Кімната-музей Марійки Підгірянки при районній бібліотеці (Марії Лемберт-Домбровської - української дитячої письменниці, поетеси, культурно-освітньої діячки початку ХХ ст.) і Музей етнографії та побуту району.