Івано-Франківська область утворена в 1939 р. після приєднання цих земель до складу Української РСР. Область є одним з найбільш густонаселених і давно освоєних регіонів України. Адміністративний центр - м. Івано-Франківськ.
Розташована у Західній Україні на стику двох великих природно-географічних підрозділів - Східноєвропейської рівнини та Карпат. Має різноманітний рельєф і поділяється на райони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря, флорою і фауною.
Поверхня області доволі різнорідна. У її західній частині розташовані гори Карпати, що підрозділяються на гірські масиви Горгани і Чорногора, уздовж північно-східного краю яких простирається 30-60-кілометрова смуга Передкарпатської височини або передгір'я, обмежена з другої сторони долиною Дністра. Південна частина області - Опілля, що є північно-західним краєм Подільської височини (абсолютні висоти до 430 м). Головні водні артерії області - Дністер і Прут зі своїми численними притоками Бистрицею, Гнилою Липою, Лімницею, Пістинькою, Черемошем та ін.
Клімат помірно континентальний. У рівнинній частині зима м'яка (середня температура січня -4оС), літо тепле (середня температура липня +19оС). У гірській частині клімат значно суворіший - середня температура січня -6оС, липня +16оС. Річна кількість опадів змінюється від 600-800 мм (Прикарпаття) до 1400 мм (Карпати) і більша їхня частина, відповідно 73% і 65%, припадає на теплий період року.
За статистичними даними станом на 01.01.2012 р. до Івано-Франківської області входило 14 районів, 15 міст, 24 селища і 765 сіл. Населення області налічувало 1380,1 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 597,7 тис. осіб, сільське - 782,4 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 14 міст Івано-Франківської області: Івано-Франківськ, Болехів, Бурштин, Галич, Городенка, Долина, Калуш, Коломия, Косів, Надвірна, Рогатин, Снятин, Тисмениця, Тлумач.
На території Волинської області знаходяться 3947 об'єктів архітектурно-культурної спадщини, з них 162 - національного значення.
Місто Тлумач Івано-Франківської області
У 2013 р. виповнилося 800 років від дня заснування м. Тлумача Івано-Франківської обл. Нині це районний центр, розташований на березі р. Тлумачик (притока Дністра) за 25 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 504 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05 грудня 2001 р.) кількість мешканців складала 8 632 особи.
За народними переказами, під час князювання Ярослава Осмомисла
поблизу торговельного шляху було засновано поселення товмачів (так
іменували князівських людей, які несли митну службу, були перекладачами
під час переговорів з діячами інших держав). Цим пояснюється назва
поселення Товмач (польський варіант - Тлумач). Виникнення міста
відноситься до ХІІ ст. Поселення згадується в Іпатіївському літописі під
1213 р. У XII-XIV ст. основними заняттями населення було землеробство,
ремесло, розвивалася торгівля. У 1386 р. Тлумач переходить у
власність Польщі. Тут було створено католицьку парафію. В 1370 р.
містечком володіли рідні феодала Миколи Коритка, а від 1396 р. всі землі
його околиць передані шляхтичу Владиславу Опольському. Наприкінці
XIV-XV ст. у Тлумачі розвивалися ремесла (ковалі, сідлярі, цирульники,
муляри). Мешканці також займалися землеробством. У 1448 р. Тлумачу
надано магдебурзьке право, а в 1511 р. - право щорічного й щотижневого
ярмарку. Це спряло економічному розвитку Тлумача. Так, у місті
розвивалися ремесла, найбільш поширеними з яких були ковальське,
сідлярське, пекарське. Працювали також м"ясники, цирульники й гончарі. У
1594 р., 1617-1618 рр. місто було спалене татарами. Після цих нападів у
Тлумачі почали споруджувати оборонні споруди (земельні насипи з
частоколом, вхідна брама будувалася з каменю). Мешканці міста
підтримали українські війська під час Національно-визвольної війни
1648-1654 рр. У ці роки місто кілька разів переходило з рук у руки й
було зруйноване. Протягом другої половини XVII ст. Тлумач
відбудовувався. З першої половини XVIII ст. власниками міста стали магнати Потоцькі. У
1838 р. граф Дзедушицький будує тут цукровий завод. У 1843 р. у місті
була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні тощо. У
другій половині ХІХ ст. у місті працювали гуральня, два млини, три
приватні цегельні, деревообробна майстерня, кілька дрібних кустарних
підприємств. У 1886 р. через місто прокладено залізницю Тлумач-Палагичі. Наприкінці ХІХ ст. на головній вулиці містечка прокладено каналізацію й водопровід. У роки Першої світової війни у Тлумачі неодноразово змінювався власник. Внаслідок воєнних дій місто перейшло під владу Польщі. У
вересні 1939 р. Тлумач увійшов до складу УРСР. Цього ж року його
віднесено до категорії міст. Від 1940 р. місто стає районним центром. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 2 липня 1941 р. до 25 липня 1944 р. За роки
окупації в Тлумачі знищено залізничну колію Тлумач - Станіслав (нині
Івано-Франківськ), станцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку,
районний Будинок культури, цегельний завод тощо. У серпні 1944 р. в
Тлумачі було відновлено роботу млина й пекарні, підготовлено до пуску
спиртозавод, відкрито шевську й кравецьку майстерні, діяв
райпобуткомбінат з механічною майстернею й ковальським цехом,
відбудовано лікарню, поліклініку й санстанцію тощо. У 1970-х рр.
найбільш розвиненими галузями промисловості в Тлумачі були харчова
промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Зокрема, тут діяли
харчокомбінат, міжколгоспний комбінат будівельних матеріалів. У місті
працювало 9 бібліотек. Наприкінці ХХ ст. у Тлумачі працювали
сокоекстрактний, комбікормовий, насіннєвий і цегельний заводи,
хлібокомбінат. Серед народних художніх промислів найбільшого
розповсюдження здобуло ткацтво. Сучасне місто є прикладом
провінційного містечка ХХ ст. Нині у місті діють Кімната-музей Марійки
Підгірянки при районній бібліотеці (Марії Лемберт-Домбровської -
української дитячої письменниці, поетеси, культурно-освітньої діячки
початку ХХ ст.) і Музей етнографії та побуту району.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72