Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Тернопільська область

Тернопільська область утворена 4 грудня 1939 р. (до 1944 р. - Тарнопільська область). Після приєднання території до складу УРСР. Адміністративний центр - м. Тернопіль.

Розташована у Західній Україні. Значна частина території області розташована у межах Подільської височини (250-400 м над рівне моря), і тільки крайня північно-західна частина - на рівнині Малого Полісся. В області розташовано чимало природних пам'яток, серед яких Товтрове пасмо (Медобори), Кременецькі гори, долини Дністра та його притоки, Дністровський каньйон, численні печери (найдовша в Європі карстова печера Оптимістична), водоспади, скелі та парки.

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою (середня температура січня -5оС) і теплим, вологим літом (середня температура липня +19оС). Середньорічна кількість опадів, більша частина яких припадає на теплу пору року, становить 650-700 мм.

Станом на 01.01.2012 р. до Тернопільської області входило 17 районів, 18 міст, у т.ч. 17 малих міст, 17 селищ і 1023 сіл. Населення області налічувало 1080,4 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 474,9 тис. осіб, сільське - 605,5 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 17 міст Тернопільської області: Тернопіль, Бережани, Борщів, Бучач, Заліщики, Збараж, Зборів, Копичинці, Кременець, Монастириська, Підгайці, Почаїв, Скалат, Теребовля, Хворостків, Чортків, Шумськ.

На території області знаходиться 426 пам'яток археології, з них 6 - національного значення; 1273 пам'ятки історії, з них 1 - національного значення; 1315 пам'яток архітектури та містобудування, з них 180 - національного значення; 164 пам'ятки монументального мистецтва.

На території Тернопільської області збереглася значна кількість об'єктів архітектурної спадщини середньовіччя, що складається з великої кількості фортечних і замкових оборонних споруд, котрі руйнуються і перебудовуються впродовж століть. Оборонний характер властивий також значній кількості культових споруд різних конфесій - костелам, церквам і синагогам, хоча з XVIII-ХІХ ст. ці споруди не виконували оборонних функцій. Із зразків цивільного будівництва минулого в області збереглися ратуші, палаци, маєтки та історичні пам'ятки.


Місто Підгайці Тернопільської області

Підгайці - районний центр Тернопільської області, розташований у верхній течії р. Коропця (притока Дністра) за 57 км від обласного центру м. Тернополя та 460 км від м. Києва. Кількість населення малого міста станом на 01.01.2012 р. складала 2 908 осіб.





Сучасному місту, незважаючи на численні історичні перипетії, вдалося зберегти характерні риси галицького провінційного міста. В містобудівному плані Підгайці поєднують елементи різних архітектурних стилів. У місті збереглися пам"ятки кам"яного надгробкового різьбярства, пісковикові хрести, пам"ятки сакральної архітектури різних релігійних конфесій, пам"ятки цивільної архітектури XVIII-XX ст., низка пам"яток містобудування тощо.

Походження назви міста пов"язують з його географічним розташуванням. Очевидно, первісне поселення містилося під гаєм. За іншою версією, його заснував чоловік на прізвище Підгаєць.

Найдавніша підгаєцька печатка скріплювала документ 1554 р. На ній зображено латинську літеру «Р», під нею півмісяць ріжками вгору, а ще нижче - хрест з розширеними раменами. Аналогічне зображення - на печатках XVII ст. Імовірно, давній герб відображав наступне: літера над півмісяцем указувала на боротьбу проти мусульман, а хрест виступав як символ пам"яті про загиблих в обороні рідного краю земляків. Із часом старий герб забувся, давні печатки втратилися. У ХІХ ст. Підгайці використовували написові печатки (без герба), а на документах за 1860-ті рр. фігурує зображення меча. На початку ХХ ст. Підгайці використовували сучасний герб, на якому на синьому полі зображена золота міська брама з двома вежами.Центральна площа

У 1397 р. зустрічається перша документальна згадка про місто. Після приєднання до Польщі воно входило до складу Галицького повіту Руського воєводства. У 1463 р. в історичних документах його вже називали містом.

Наприкінці XV - на початку XVI ст. належали родині Бучацьких, а з 1630 р. - магнатам Потоцьким. Протягом цього періоду місто неодноразово зазнавало нападів від татарських військ (1516, 1612, 1615, 1617, 1633 рр.). З оборонною метою в Підгайцях споруджено замок.

Основними заняттями мешканців було ремесло, землеробство, згодом - торгівля. Значну частину мешканців становили ремісники - ткачі, кравці, шевці, гончарі, муляри, теслі.

У 1539 р. Підгайцям надано магдебурзьке право.

У другій половині XVI ст. у місті працював кушнірський цех, у XVII ст. - шевський, ковальський, гончарний і бондарський цехи.

У 1634 р. в місті збудовано костел, у 1653 р. - Успенську церкву.

У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці Підгайців підтримали повстанців.

У вересні 1655 р. об"єднане українсько-російське військо захопило підгаєцький замок. Протягом 1650-1660-х рр. польський король Ян ІІ Казимир намагався захопити місто. У 1663 р. він зупинився в Підгайцях і його військо вщент пограбувало населення. У 1667 і 1675 рр. місто зазнало нападів турків і татар.

У 1772 р. місто відійшло під владу Австрійської імперії.

У 1867 р. Підгайці стали повітовим центром. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. тут відкрито низку підприємств: фабрику сільськогосподарських машин та знарядь, кілька печей для випалювання гончарного посуду, 2 каменоломні, пивоварний завод. Працювали також гуральня, млин.

У 1897 р. через місто пролягла залізниця, що з"єднала його зі Львовом і Тернополем.

У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у Підгайцях неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у вересні 1920 р. місто захопили польські війська.

У 1924 р. у місті працювало 3 цегельні, шкіряний, маслоробний заводи і завод безалкогольних виробів.

У вересні 1939 р. Підгайці увійшли до складу УРСР. У січні 1940 р. місто стало районним центром. У цьому ж році відкрито текстильну фабрику.

У роки Другої світової війни місто було двічі окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 5 липня 1941 р. до 26 березня 1944 р. і з 5 до 22 липня 1944 р.

У 1944 р. почали працювати млин, електростанція, побутовий комбінат, у 1945 р. - маслозавод, райпромкомбінат, кілька промислових артілей.

У повоєнний період відкрито Будинок культури, районну бібліотеку, кінотеатр.

У 1970-ті рр. у місті працював сироварний завод, харчокомбінат, комбікормовий завод тощо. Діяли Будинок культури, 3 клуби, широкоекранний кінотеатр, міська й відомчі бібліотеки.

Наприкінці ХХ ст. у Підгайцях працювали консервний, комбікормовий і цегельний заводи, філія Бучанського виробничого об"єднання металовиробів, лісництво.

Місто славиться своїми уродженцями, серед яких є художник Богдан Титла, письменники Михайло Рудницький, Леон Лілелфельд, Мойше Вайхерт, кіномистець Ян Ломніцьки, актор Тадеуш Ломніцьки, історики Іво Вершлєр і Тарас Гунчак, музикознавець Генріх Шенке, літератор Станіслав Костка Потоцький, нейрохірург Єжи Хорубський.

 

 

 

 

 

 

 

Серед пам"яток архітектури та містобудування у Підгайцях вирізняються руїни костелу Пресвятої Трійці (1634 р.) з дзвіницею (1643 р.); Успенська церква (1650-1653 рр.) з унікальними аркадами-опасаннями; дерев"яна церква Спаса (Преображення Господнього, 1772 р.); Храм Усіх святих українського народу (2004 р.); металевий хрест «В пам"ять св. Тверезости» (1874 р.), розташований поблизу Успенської церкви; Український народний дім (нині приміщення історико-краєзнавчого музею), на якому встановлено меморіальну таблицю (1989 р., скульптор З. Мігоцький); літній будинок Марцеліни Чарторийської - дідички міста і меценатки, учениці Ф. Шопена; будинки на Майдані незалежності ХІХ-ХХ ст. (на фундаментах ринкової забудови XVII ст.).

 

 


Прочитано: 2944 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Збараж Тернопільської області
Місто Шумськ Тернопільської області
Місто Бережани Тернопільської області
Місто Бучач Тернопільської області
Місто Борщів Тернопільської області
Місто Заліщики Тернопільської області
Місто Чортків Тернопільської області
Місто Зборів Тернопільської області
Місто Копичинці Тернопільської області
Місто Кременець Тернопільської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.15 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //