23 лютого у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція «Розмови з Альошиним біля каміну». Відкрила захід Людмила Рабчевська, провідна бібліотекарка відділу соціокультурної діяльності, яка зазначила, що лекція приурочена до 140-річниці від дня народження П. Альошина. Ведуча наголосила, що ім"я Альошина у бібліотеці шановане не лише як архітектора, але як одного із засновників Академії архітектури УРСР, голови Бібліотечної ради, бібліофіла та колекціонера. Модераторка заходу, науковиця, дослідниця творчості П. Альошина, Олена Мокроусова, зазначила, що Павло Альошин, нажаль, не залишив мемуарів, які хотів назвати «Созидание – цель моей жизни» (це було його життєве кредо), хоча починав їх писати. Не має й розлогих спогадів сучасників, учнів чи нащадків. Але завдяки різним фактам та життєвим епізодам, що розкидані по сторінках архівних справ, завдяки окремих спогадам та листам і родинним фотографіям можна побачити не лише канонічного імперського та радянського архітектора, а образ живої людини. Олена Мокроусова продемонструвала та прокоментувала фотографії П. Альошина, зокрема родинні портрети різних років, де архітектор в оточенні рідних: батька, матері, бабусі, сестер та братів, фотографії студентських років. Присутні побачили багато світлин П. Альошина, що засвідчують те, що він був франтом, зажди гарно вдягався, мав неповторний шарм. Серед світлин були і багатьом відомий канонічний портрет Альошина у шубі, єдиний автопортрет у дзеркалі 1907 р., зроблений в Лондоні, його портрет в дзеркалах 1916 р., шарж 1937 р. та світлина з музею історії Києва, на якій зафіксована подорож на пароплаві «Чихачов» 1902 р. Розповідаючи про подружжя Альошиних, науковиця зазначила, що Павло Федотович і Ольга Федорівна знайшли один в одному щастя. Показовим можна вважати той факт, що один з перших проектів Ольгінської гімназії архітектор присвятив своїй нареченій. У ході розповіді учасники заходу мали змогу переглянути світлини подружжя Альошиних, зокрема у Венеції, на курортах, світлини з присвятами один одному тощо. Олена Мокроусова зачитувала і описи зовнішності П. Альошина, у яких зазначається, що він мав блакитні очі, зріст 175 см, волосся русяве і вуса кольору пшениці. Почули присутні і про стосунки Альошина з братом та сестрою, а також іншими людьми, що розкривають його як особистість не просту, але людяну, адже він намагався допомагати всім, хто до нього звертався, мав загострене відчуття гідності, тому завжди відстоював своє власне добре ім"я, був сміливим і цілеспрямованим. Про дотепність та іронічність характеру свідчать враження студента, які науковиця процитувала, зокрема: «…у него написан на лице ужас, должно быть думает, что эти сведения собираются для печати; я стараюсь насколько возможно, объяснить в чем дело и даже слишком откровенно сказал ему, для чего эти сведения мне нужны (тут для нас не зовсім зрозуміло, навіщо ж їх збирав Альошин – авт.). Говорю, наконец, что в Киеве я подобныя сведения получил, что в Петербурге эти сведения даже печатают каждую неделю в «Зодчем». Ничто не могло убедить просвещенную голову города Москвы (Лебедева). Наконец я заявил, что готов сам разобрать подписки в присутствии хотя бы сторожа, но он на меня так взглянул, как будто я предполагал обокрасть строительное отделение при его участии». Згадуючи Альошина як педагога, п. Олена зазначила, що за спогадами його учнів, зокрема П. Шпари і Й. Каракіса, йому були притаманні такі риси: діловитість, практичність та фундаментальні знання. Як педагог, він власним прикладом показував студентам, як слід працювати. Розповіла науковиця і про помешкання Павла Альошина, зазначивши, що він практично жив на два міста, у Санкт-Петербурзі і Києві. У Києві Павло Фетодович мешкав у прибуткових будинках батька. Продемонстровані п. Оленою фотографії та зачитані описи квартир у Санкт-Петербурзі і Києві, засвідчують високий (комфортний) рівень життя архітектора. Завершила свою розповідь Олена Мокроусова показом світлини, на якій Павло Фетодович посміхається і зазначила, що він прожив щасливе життя, і хочеться, щоб його запам"ятали не як суворого метра, а як людину, яка любила життя та якого любили рідні, друзі, колеги. По завершенні заходу присутні мали змогу переглянути фондову виставку «Альошин Павло Федотович (1881–1961).
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72