Мета проекту – створення повнотекстового електронного інформаційного ресурсу документної спадщини Академії архітектури УРСР (видання Академії архітектури УРСР та Академії будівництва і архітектури УРСР під час їхнього функціонування (1945–1963)) для забезпечення оперативного доступу користувачів до повнотекстових оцифрованих документів із фонду бібліотеки та використання їх у фаховій діяльності.
Алгоритм дій для реалізації проекту
1. Оцифрування видань, виданих фахівцями Академії архітектури УРСР під час її функціонування, що зберігаються у фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного. 2. Розміщення файлів оцифрованих документів в електронному каталозі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного з метою надання широкого доступу користувачам в онлайн-режимі. 3. Популяризація результатів проекту через соціальні мережі, публікацію статей, інформування на наукових заходах.
Про проект
Статистичні дані свідчать, що під час Другої світової війни німецько-фашистські загарбники знищили в Україні 714 міст і невеликих містечок, понад 28 тис. сіл, позбавили оселі близько 10 млн. людей. Величезних збитків було завдано закладам культури, науки та освіти України. У 1943 р. почалося визволення України від фашистської навали. Було створено спеціальну комісію для встановлення розмірів руйнувань, завданих війною. У цьому ж році створено Українську філію Академії архітектури СРСР (постанова Ради Народних Комісарів від 04.11.1943 р. № 1207), на яку покладалися невідкладні завдання відбудови населених місць, відновлення промисловості, створення житлового фонду, а також збереження пам"яток архітектури. Після закінчення війни коло цих завдань було розширено, що зумовило створення Академії архітектури УРСР. Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 18.04.1945 р. № 793 на базі Української філії організовано Академію архітектури УРСР (реалізація союзної постанови відбувалася відповідно до постанови Ради Народних Комісарів УРСР від 26.06.1945 р. № 960). Президентом академії обрано В. Г. Заболотного, видатного українського зодчого ХХ сторіччя, діяча української культури, доктора архітектури, професора, лауреата Державних премій СРСР та УРСР, талановитого педагога. Завдяки його організаторським здібностям і професійному таланту в тяжкі повоєнні роки була не тільки досконально розроблена сама ідея утворення вищого наукового архітектурного закладу, але й зібрано з усієї країни найкращих архітекторів, художників, учених, які стали великою рушійною силою в діяльності Академії архітектури УРСР. При академії було оперативно створено науково-дослідні інститути, лабораторії, полігон дослідного будівництва, укомплектовано кадри наукових працівників. За ініціативи В. Г. Заболотного при Академії архітектури УРСР розгорнув роботу Інститут аспірантури, який готував кадри висококваліфікованих молодих науковців. У період функціонування академії вчені зробили великий внесок у вирішення багатьох практичних завдань в архітектурі та будівництві, зокрема, в області будівельної механіки, міцності матеріалів, електрозварювання, хімії і технології води, гідромеханіки та ін. Наукові дослідження та розробки академії часто носили випереджувальний характер, працювали на перспективу розвитку народного господарства країни. Науковці академії визначили теоретичні передумови переходу на передові методи організації архітектурного проектування і будівельного процесу. Для збору матеріалів з історії української архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва та народної творчості в Академії архітектури УРСР організовувалися численні наукові експедиції містами й селами всіх регіонів України, серед яких комплексна експедиція (1947), Закарпатська область (1948), м. Дрогобич (1948), м. Львів (1948), Чернівецька область (1950), м. Переяслав-Хмельницький (1958) та ін. Зібрані матеріали стали важливою джерельною базою для створення історико-теоретичних праць, що зберігаються у фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного. На основі досліджуваних матеріалів науковцями видавалися фундаментальні видання, монографії, публікувалися статті в періодичних виданнях. Під час діяльності академії розпочато видання серії альбомів за загальною назвою «Українське народне мистецтво», до якої ввійшли такі видання як «Декоративні тканини» (1956), «Тканини та вишивки» (1960), «Вбрання» (1961), «Різьба та розпис» (1962), «Різьблення та художній метал» (1962), «Живопис» (1967). З 1946 р. Академія архітектури УРСР почала видавати власне періодичне видання «Вісник Академії архітектури УРСР», на сторінках якого фахівці мали можливість оприлюднювати результати своїх досліджень. Це періодичне видання протягом свого існування мало декілька назв: у 1953–1956 рр. – «Архітектура і будівництво», з 1957 р. – «Будівництво і архітектура», з № 9 1959 р. – «Строительство и архитектура», з 1991 р – «Архітектура України», яке, практично, припинило своє існування у 1993 р. (вийшло 2 номери). Заслуговує на увагу академічна серія «Новое в строительной технике», що видавалась з 1953 р. до 1962 р. За загальною редакцією відомих науковців (М. Д. Плєхов, М. С. Будніков, С. П. Ничипоренко, Б. М. Лобаєв та ін.) у серії вийшло 14 збірників, що висвітлювали питання будівельних конструкцій, санітарної техніки, будівельних матеріалів тощо. Фахівці академії розробляли нормативні та нормативно-інструктивні документи для будівельної галузі, серед яких «Проектирование и применение шлакобетонных конструкций в жилищном строительстве» (1949), «Указания по организации поточного строительства малоэтажных жилых зданий» (1950) тощо. Значна кількість досліджень і видань була присвячена питанням житлового будівництва (Костромин Н. И. «Газовое снабжение жилых помещений» (1948), «Питання масового житлового будівництва Української РСР» (1953)) та ін. Окремі дослідження висвітлили питання сільського будівництва (Суханов В. П. «Покрівля сільськогосподарських споруд» (1954), Майліс Я. Х., Топчій Д. М. «Теплиці та парники» (1954), «Громадські будинки колгоспного села» (1950), Скачков О. І. «Малоповерхові будівлі з саману» (1954)). Також приділялася увага вивченню ролі особистостей, які працювали в архітектурно-будівельній сфері. Результатом таких досліджень були невеликі за розміром брошури, які висвітлювали діяльність видатних діячів галузі: Некрасов В., Гасовський П. «В. Г. Заболотний» (1947), Ігнаткін І. О. «Олексій Михайлович Бекетов (1863–1941)» (1949), Бутник-Сіверський Б. С. «Архітектор В. І. Беретті в Києві» (1947), «Павло Федотович Альошин» (1956). Пізніше науковцями галузі були видані брошури про М. Г. Лисенка (1958), О. М. Вербицького (1966) та О. І. Неровецького (1967). Діяльність Академії архітектури УРСР з підготовки наукових кадрів в аспірантурі та безпосередньо в наукових структурних підрозділах академії дозволила в найкоротший термін підвищити рівень наукової кваліфікації фахівців у різних областях архітектури і будівництва. У стінах академії були захищені науковцями дисертації, що досліджували різноманітні теоретичні та практичні питання архітектурно-будівельної науки, серед яких: Грідін В. І. «Профильный кирпич в русской архитектуре XVI–XVII вв. и его значение в наше время» (1949), Манучарова Н. Д. «Народное декоративное искусство в архитектуре Советской Украины» (1956), Маринченко А. «Художественный металл в архитектуре Киева» (1949), Гузенко Т. Г. «Парки Донбасса: (приемы озеленения, рекомендуемые для парков Донбасса» (1953) та ін. Велика увага приділялася вивченню будівельних матеріалів, зокрема, використанню місцевої сировини для їх виробництва. У результаті українська наука збагатилася цінними виданнями з цього напрямку відомих українських вчених, таких як Літвінов О. О. «Облицювальні камені України» (1948), Єршов Л. Д. «Виробництво цементно-піщаної черепиці» (1954), «Декоративні в"яжучі матеріали з місцевої сировини УРСР. Зб. 1» (1948), Потапенко С. В. «Виготовлення та застосування безвипальних будівельних матеріалів з глин» (1950) та ін. Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 22.09.1955 р. № 1180 «Про заходи по дальшій індустріалізації, поліпшенню якості і зниженню вартості будівництва» поставила завдання корінного поліпшення роботи вчених, будівельників і архітекторів в умовах широкої індустріалізації будівництва, що не тільки викликало необхідність перегляду загальних напрямків діяльності наукових закладів, а й здійснення низки організаційних заходів. У 1956 р. було ліквідовано Академію архітектури УРСР, а при Державному комітеті Ради Міністрів УРСР у справах будівництва та архітектури було створено Академію будівництва та архітектури УРСР, якій було передано інститути та заклади ліквідованої Академії архітектури УРСР. Президентом став український інженер-будівельник А. М. Комар. Академія будівництва і архітектури УРСР функціонувала до 1963 р. Постановою РМ УРСР від 24.08.1963 р. № 962 було ліквідовано Академію будівництва та архітектури УРСР.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72
