Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Віртуальні виставки

Віртуальні виставки бібліотеки ім. В.Г. Заболотного


Українське гутне скло



Історія виникнення скла має давнє коріння. Ще фінікійці з міст Тир та Сидон уміли виробляти скло. Знали про нього і єгиптяни. Відомо, що склом обкладали стіни і вимощували помости, а в Помпеї використовували для вікон.
Щодо появи гутного скла на території сучасної України існує різна інформація, але скляні прикраси та посуд були відомі ще за часів Київської Русі. Серед скляних речей тієї доби до нас дійшли особливі пляшки та чарки, так звані «пугарі» [3, с. 20]. Вони виготовлялися з товстого скла, мали однакову техніку виконання і форму, оздоблювалися смужками.





















У Києві, Галичі та інших містах склоробні майстерні виробляли смальти для мозаїки, скляні браслети, персні, маленькі віконні шибки різного кольору та посуд для пиття. За традицією ці вироби прикрашалися ліпними джгутами, стрічками, нитками.
Виготовлялися скляні вироби в невеликих і досить примітивних майстернях – гутах. Ця назва походить з німецької «hütte» – будівля, де розташована скловарна піч [4, с. 81]. Для скловарних печей потрібно було багато палива і тому тривалий час промисел скла розвивався в сільській місцевості, переважно у тих районах, де був ліс – джерело палива та кварцовий пісок – основний складник скломаси. Працювали на гутах цілі родини склодувів, досвід та професійні навички передавалися від батька до сина, тому і збереглася спадкоємність технічних і мистецьких традицій українського скла [1, с. 293]. Головним інструментом виробництва були руки та нескладне знаряддя праці.
Існують документальні відомості про гути в Чернігівській, Київській та Волинській губерніях. У великій кількості гути були і на Слобожанщині. Наразі відомо чимало населених пунктів України, назви яких пов"язані з виробництвом скла – Шкло, Гута-Скляна, Скляний завод, Гута, Стара гута, Нова гута, Гутисько, Гутка, Гутище та ін.
Вироби з гутного скла були дуже поширені не тільки серед заможних верств населення. Прості та дешеві склянки, пляшки, чарки, келишки, дзбанки, карафки тощо, своїм народним характером та низькою ціною цілком відповідали запитам всього населення, тому і у народному побуті скло також займало не останнє місце [3, с. 20, 22].
Своєю продукцією гути цілком задовольняли попит місцевого населення, а також вивозили та продавали скло в інші країни.
XVII століття в Україні вважається початком розквіту мистецтва гутного скла [2, с. 4]. Завдяки розвитку науки збагатилися й розширилися технологічні можливості та художні форми українського скляного виробництва, поширилася техніка розпису скла кольоровою емаллю. Ця складна техніка застосовувалася з великою майстерністю. Умільці використовували обмежену палітру емалі – жовту, синю, зелену, червону – і створювали з неї гармонійні композиції. Часто українське скло прикрашалося звичайними олійними фарбами [7, іл. 166]. З"явилися зразки скла високої якості, із якого виготовляли цікавий скляний посуд [3, с. 20].
З середини XVIII ст. розпочалося виготовлення різнокольорового й прозорого гутного скла та кришталю.















Серед популярної продукції були віконне скло та аптечний, декоративний і побутовий посуд для зберігання рідких та сипучих речовин [7, іл. 159, 178].
За своїми формами гутницький скляний посуд поділявся на декілька видів. Найбільш поширені в народному побуті були численні й різноманітні пляшки, починаючи від круглих маленьких і закінчуючи великими суліями, барильця різних розмірів і кольорів, що наслідують народні форми, різні миски, кухлі, кухлики, чарки й чарочки.
Особливе місце серед них належить фігурному посуду, у вигляді звірів – ведмедиків, баранчиків, голубів, півників тощо. Цей посуд використовувався для сімейних урочистих подій [2, с. 6–7]. ФОТО 10
Виготовлялися й інші декоративні дрібниці у вигляді різних тварин та птахів, що не мали певного призначення, а також кошики, порохівниці, куманці, кварти і навіть скляні ціпки (киї) [2, с. 7]. Збережені зразки свідчать про те, що склодуви того часу не тільки добре володіли складною технікою, але й були талановитими художниками [7, іл. 179, 185].















У другій половині XIX ст. поступово відбувався процес згасання гутного виробництва і вже на початку XX ст. майже вся скляна продукція випускалася на склоробних заводах.
Напівзабуте мистецтво відродилося у повоєнний час. Важливе значення у відновленні старовинного промислу мали роботи львівських та київських майстрів-склодувів, серед яких М. Павловський, Б. Валько, Й. Гулянський, П. Думич, І. Аполлонов, А. Балабін, В. Голембовська, С. Тимчак, І. Зарицький та ін.
Витончені кришталеві вази та кубки, яскраві набори посуду, фантастичні скульптури у виконанні українських майстрів здобули широкого визнання, як в Україні, так і за її межами [3, с. 89].
































На виставці представлено світлини робіт майстрів українського гутного скла з видань, що зберігаються у фонді бібліотеки.

Список використаної літератури:
1. Мусієнко П. Н. Гутне скло / П. Н. Мусієнко // Історія українського мистецтва: в 6 т. Т. 4, Кн. 1 : Мистецтво кінця XVIII – першої половини XIX cт. / голов. ред. М. П. Бажан [та ін.] ; ред. кн.: Я. П. Затенацький, Г. О. Лебедєв, Ф. П. Шевченко. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1969. – С. 291–297 : іл.
2. Онацький Н. Українське гутницьке шкло / Н. Онацький. – Суми : Плуг і Молот, 1931. – 10 с. : іл.
3. Петрякова Ф. С. Українське гутне скло / Ф. С. Петрякова. – Київ : Наук. думка, 1975. – 159 с. : іл.
4. Рожанківський В. Ф. Скляне гутництво на Україні в XVI–XVII ст. / В. Ф. Рожанківський // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства / АН УРСР. – Київ, 1959. – Вип. 4. – С. 81–99 : іл.
5. Рожанківський В. Ф. Українське художнє скло / В. Ф. Рожанківський ; відп. ред. Л. В. Долинський. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1959. – 151 с. : 1 мапа.
6. Сучасне українське художнє скло : альбом / уклад. Ф. С. Петрякова. – Київ : Мистецтво, 1980. – 214 с. : іл.
7. Українське народне мистецтво: кераміка і скло : альбом / упоряд. Ю. П. Лящук (кер.) [та ін.] ; редкол. П. Г. Юрченко [та ін.]. – Київ : Мистецтво, 1974. – 168 с. : іл.



Прочитано: 1459 раз
Дополнительно на данную тему:
Виставка однієї книги
Михайло Антончик – співець українського села
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.15 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //