Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Львівська область

Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. Адміністративний центр - м. Львів.

Розташована у західній частині України. Рельєф області сформований з трьох географічних окраїн: Розточчя, Побужжя та Львівської височини. Розточчя - високий вал, що з'єднує Поділля з Люблінською височиною. В околицях Львова Розточчя має вигляд узгір'їв, порослих лісом, сильно порізаних глибокими долинами і ярами, які підіймаються до 400 м і тягнуться в напрямі з південного заходу на південний схід. Побужжя тягнеться на схід від Розточчя і має в околиці Львова назву Грядового Побужжя. Характеризується різнобіжними грядами, що пальцеподібно виступають з Розточчя на схід. Львівська височина утворює вище розташовану плоску рівнину, що простягається між південною частиною Побужжя, Опіллям, Львівсько-Люблінською депресією і південним кінцем Розточчя. На території області знаходиться Верхньодністровська улоговина.

Клімат помірно континентальний, з м'якою зимою з відлигами (середня температура січня -5оС) і теплим літом (середня температура липня - +18оС). Річна кількість опадів коливається від 600 мм на рівнині до 1000 мм в горах.

Станом на 01.01.2012 р. до Львівської області входило 20 районів, 44 міста, 34 селища і 1850 сіл. Населення області налічувало 2540,9 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1544,8 тис. осіб, сільське - 996,1 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 36 міст Львівської області: Львів, Белз, Бібрка, Борислав, Броди, Буськ, Великі Мости, Винники, Глиняни, Городок, Добромиль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Кам'янка-Бузька, Комарне, Миколаїв, Моршин, Мостиська, Перемишляни, Пустомити, Рава-Руська, Рудки, Самбір, Сколе, Сокаль, Старий Самбір, Стрий, Судова Вишня, Турка, Угнів, Хирів, Ходорів, Червоноград, Яворів.

У Львівській області на державному обліку перебуває 822 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення, 7 пам'яток історії, 14 пам'яток археології, 7 історико-культурних заповідників.


Місто Жовква Львівської області

Свою історію Жовква розпочинає від давньоруського поселення Винники (1368), згадка про яке зустрічається у Галицько-Волинському літописі...

 

 

 

 



У 1560 р. власник поселення Андрій Висоцький подарував маєтки белзькому воєводі- Станіславу Жолкевському. Винники, що були розташовані на торговому шляху Галичина-Львів-Белз-Холм, швидко розвивалися. Незабаром Станіслав Жолкевський, коронний гетьман, син воєводи, отримує поселення у спадок (1588) і закладає тут місто (1594), починаючи з будівництва замку. Документом, що визначає народження і статус міста, є королівський привілей (1603), наданий Зигмунтом III на право назвати місто «Жовква». Цією ж грамотою місту було надано Магдебурзьке право.

На початку ХVII ст. місто-фортеця Жовква забудовувалося на основі регулярного плану за прямолінійним принципом і мало форму неправильного семикутника з ринковою площею. Був закладений сад «Звіринець» (1606). Мешканці нового міста мали вільне віросповідання, цехові права, право на заробітки. Особливого розквіту Жовква досягла після призначення Станіслава Жолкевського канцлером Речі Посполитої (1618), але у 1620 р. він вмирає. Наступними володарями міста стали Даниловичі (1625) завдяки дочці Станіслава Жолкевського - Софії, дружині російського воєводи Яна Даниловича. Далі спадкоємцями маєтків Жовкви стала сім"я Собєських (1637-1740). Дочка Даниловичів - Теофіля, дружина Якуба Собєського. ЇЇ син - Ян ІІІ Собєський, обраний королем Польщі (1674), розширив і прикрасив місто, що стає одним з найбагатших польських міст. Пізніше Жовква переходить у власність Радивилів, а у 1787 р., після смерті останнього з нащадків, Домініка, маєтки розпродаються з аукціону. Місто поступово занепадає, хоча і є центром Жовківського циркулу (повіту).

Вже за часів радянської влади у 1951 р. місто перейменовують на Нестеров і до 1991 р. воно носить ім"я російського пілота, штабс-капітана Петра Нестерова, який загинув під Жовквою під час Першої світової війни у 1914 р.

Сучасне місто володіє цінними пам"ятниками, з метою збереження яких у 1977 р. у Жовкві був створений історико-архітектурний заповідник.

Одним з архітектурних пам"яток міста є Жовківський замок, який виконаний у стилі ренесансу і являє собою зразок замків рівнинного характеру. У його плануванні застосовані принципи середньовічної фортифікаційної системи, яка включала в себе штучні і природні засоби захисту. Квадратний у плані, замок фланкований чотирма кутовими триярусними п"ятигранними вежами, з"єднаними критими галереями з двоярусними замковими спорудами, з великим внутрішнім двором. Роботи над фортифікаційною системою тривали протягом 1613-1626 рр. У міських стінах було чотири брами: головні - Глинська та Львівська, другорядні - Звіринецька і Туринецька. До наших днів дійшли Глинська та Звіринецька брами. Прямокутні у плані, увінчані фронтоном, вони побудовані з цегли, мають один арочний наскрізний проїзд.

З Жовківським замком пов"язано багато імен історичних постатей. Відомий історик, Садок Баронч висунув версію про народження тут українського гетьмана Богдана Хмельницького, оскільки його батько Михайло Хмельницький був на службі у королівського гетьмана Жолкевського (1595). Тієї ж думки дотримувався український історик Іван Крип"якевич. У Жовкві перебував гетьман Петро Дорошенко (1672), шведський король Карл XII і російський цар Петро I. (1700-1721), український гетьман Іван Мазепа (1707). Міські вежі і мури, свідки тих історичних подій, до сьогоднішнього дня збереглися фрагментарно. Добре збереглися тільки дві вежі: одна в західній частині міста біля Глинської брами (розібрана у 1960 р., відтворена у 1990-х рр.), друга - кругла башта, що фланкує західний кут оборонної міської стіни при Домініканському монастирі.

Унікальним пам"ятником є Парафіяльний костел Св. Лаврентія (1606-1623), зведений архітекторами П. Щасливим і А. Прихильним в ренесансному стилі на площі Ринок (Жовківська площа Ринок по досконалості архітектурного стилю є однією з найкрасивіших історичних площ Європи). Костел - твір вишуканого ренесансного стилю, мав сім вівтарів і багату бібліотеку. Костел став усипальницею сімей Жолкевських, Даниловичів, Собєських. У 1989 р. храм повернуто римо-католицькій громаді.

Ще один костел Св. Лазаря (1624) у Львівському передмісті Жовкви. У 1627 р. дочка Станіслава Жолкевського, Софія, заснувала при костелі богадільню. Невеликий костел має досить рідкісну для Галичини форму ротонди. З 1861 р. тут знаходився монастир феліціянок. У 1939 р. костел був закритий. Наразі у костелі правлять службу представники української автокефальної православної церкви.

Привертає увагу своєю архітектурою та історією зведення барочний комплекс оборонного монастиря оо. Домініканців (1653-1655). За модель було взято один з костьолів Неаполя. Він був побудований замість попереднього дерев"яного коштом і за ідеї Теофілі з Даниловичів Собєської, онуки гетьмана Станіслава Жолкевського - матері короля Яна III Собеського, як пам"ять про сина Марка, який загинув під містом Батогом (1652). У 1994 р. костел передано українській греко-католицькій громаді і освячено як церкву св. Йосафата. Архітектура монументальної базиліки підкорює своєю величчю і досконалістю пропорцій. Фасади багато декоровані майстерним білокам"яним різьбленням, який доповнює скульптурна пластика. Стіни покриті розписами пензля Карла Політінського (1913). У костелі поховані старший брат короля Яна III Собєського - Марк (у каплиці Св. Домініка) і Теофіля Собєска, його мати (у каплиці Св. Яцентія). На їхніх похованнях були встановлені мармурові надгробки роботи скульптора Андрія Шлютера (1694). У монастирі до Другої світової війни зберігався портрет Теофілі кисті Мартіно Альтомонте. З 1998 р. реставрацію старого архітектурно-художнього облаштування ведуть польські реставратори.

Однією з домінант Жовкви є монастир оо. Василіян з кам"яною церквою Різдва Христового, зведеною у 1682-1690 рр. неподалік від площі Ринок. Кам"яна церква Різдва Христового була розміщена поруч зі старою дерев"яною, побудованою у 1612 р. (згоріла у 1691 р.). Іконостас церкви виконав жовківський іконописець І. Руткович (1697-1699). У 1721-1730 рр. побудована башта-дзвіниця в стилі бароко, яка є головним входом до монастиря. У 1895 р. тут закладено друкарню. У 1902-1907 рр. церква перебудована за проектом Е. Ковача. Розписана у 1911-1939 рр. Ю. Буцманюком у стилі українського модерну. У 1952 р. монастир було закрито. Повернуто монастир з друкарнею ордену оо. Василіян у 1990-1994 рр. Церква Різдва Христового переосвячена на Пр. Серця Ісусового.

Історія Жовківської синагоги починається за часів Станіслава Жолкевського, пізніше Ян III Собєський дає іудеям привілей на будівництво кам"яної синагоги. Зведена у 1692-1700 рр. у межах міських мурів, у північній частині, належить до найцінніших ренесансних споруд Галичини. Вона є найбільшою у Європі такого роду спорудою в стилі ренесансу. У Тель-Авіві побудовано декілька синагог, подібних жовківській синагозі (Нью-йоркський фонд світових пам"яток включив її до програми «100 пам"яток світу, що знаходяться у загрозливому стані»).

Дерев"яна церква Різдва Пр. Богородиці (1705) знаходиться у передмісті Винники, на кладовищі. Архітектурне і пластичне рішення пам"ятника характерно для церков того часу і регіону. Бароковий іконостас виконаний у 1708-1710 рр. жовківським теслею Кунашом, а церковний живопис відносять до школи І. Рутковича. У 1993 р. церква відновлена, а в 1995-1996 рр. відреставрований іконостас.

Оригінальна дерев"яна Троїцька церква у Львівському передмісті привертає увагу скульптурною пластикою. Вона побудована коштами парафіян і королевича Костянтина Собєського (1720) на місці згорілої (1718), належить до видатних творів галицької школи народної архітектури. У церкві встановлено п"ятиярусний майстерно вирізаний іконостас (1729), авторство приписується місцевому умільцю Ігнатію Стобенському. На стінах зберігся поліхромний живопис XVIII ст. У 1976-1981 рр. церква була скрупульозно відреставрована за керівництва архітекторів Б. Кіндзельського та І. Могитича.

Міська ратуша побудована (1926-1932) на колишніх казематах надвірної варти короля за проектом львівського архітектора Б. Віктора, привертає увагу високою бароковою вежею, де на центральній частині знаходиться герб міста.

При початковій забудові Жовкви був використаний поширений у Середньовіччі містобудівний прийом, коли всі будинки мали не тільки рівну ширину і рівну кількість вікон (по три), але й схожу архітектуру фасадів. Час не пошкодував будівель городян, але майже два десятки з них збереглися до наших днів і охороняються, як пам"ятки цивільної архітектури (переважна більшість з них сконцентрована на площі Ринок).

Сьогодні колишнє королівське місто-фортеця Жовква демонструє найбільш збережений, можливо, у всій Галичині архітектурний ансамбль фортечно-культово-громадських споруд.


 

«Історія малих міст України: місто Жовква Львівської області.»



Прочитано: 3112 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Мостиська Львівської області
Місто Белз Львівської області
Місто Судова Вишня Львівської області
Місто Броди Львівської області
Місто Борислав Львівської області
Місто Бібрка Львівської області
Місто Буськ Львівської області
Місто Глиняни Львівської області
Місто Добромиль Львівської області
Місто Жидачів Львівської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.16 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //