Веснін Олександр Олександрович (1883–1959)
Олександр Олександрович Веснін - відомий архітектор, художник, театральний декоратор, один із піонерів нової книжкової графіки.
Олександр Веснін народився 28 (16) травня 1883 р. в м. Юр"євець (нині Іванівська обл., РФ) в родині купця І гільдії. У 1901 р. закінчив Практичну академію комерційних наук у м. Москві. Протягом 1907-1911 рр. навчався в художніх студіях К. Юона та Я. Ционглінського. У 1912 р. О. Веснін закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів. Протягом 1912-1913 рр. Олександр Олександрович навчався в художній студії архітектора В. Татліна. У 1915 р. О. Веснін виконав розпис плафонів парадного залу в будинку Я. Сироткіна в м. Нижньому Новгороді. У
1918 р. разом з братом Віктором брав участь в художньому оформленні
Червоної площі та Кремля до Першотравневого свята. У цьому ж році взяв
участь у виставках картин Лівої федерації художників-живописців та
профспілок художників-живописців. У 1920-1921 рр. О. Веснін викладав рисунок у Московському інституті цивільних інженерів. У
1921-1924 рр. працював професором живописного, театрально-декоративного
та архітектурного відділів Вищих художньо-технічних майстерень
(ВХУТЕМАС). У 1922 р. взяв участь у пересувній виставці картин художників РРФСР у містах Амстердамі, Венеції, Римі. У 1925 р. О. Веснін брав участь у Міжнародній виставці нового декоративного мистецтва в м. Парижі. Протягом 1925-1931 рр. був головою Об"єднання сучасних архітекторів. У 1926-1930 рр. працював відповідальним редактором (разом з архітектором М. Гінзбургом) журналу «Современная архитектура». У 1928 р. спільно з братами В. та Л. Весніними виконав проект пасажирського вокзалу в м. Києві. Протягом
1929-1930 рр. розробив конкурсні проекти театру масової музичної дії та
Будинку уряду Української РСР у м. Харкові (обидва у співавторстві з
братами). У 1930-1936 рр. О. Веснін був професором Московського архітектурного інституту. Протягом
1933-1955 рр. керував (до 1950 р. спільно з братом Віктором)
архітектурно-проектною майстернею Мосради (згодом Наркомважпрому та
Міністерства нафтової промисловості). У 1933 р. спільно з В. Весніним
та М. Гінзбургом архітектор виконав проект Будинку радянських
організацій у м. Дніпропетровську (нині м. Дніпро). У 1934 р. брав
участь у конкурсі на проект Урядової площі в м. Києві, до якого
підготував 2 варіанти (один спільно з В. Весніним, другий - з С.
Лященком). У 1939-1955 рр. - дійсний член Академії архітектури СРСР, у
1956-1959 рр. - почесний член Академії будівництва і архітектури СРСР. У 1937-1938 рр. виконав конкурсний проект Павільйону СРСР на Всесвітній виставці в м. Нью-Йорку (США). У 1947 р. був керівником проекту планування та забудови селища при Новокуйбишевському заводі. Протягом останніх років життя (1951-1959 рр.) займався живописом у Москві та Підмосков"ї. Серед
інших проектів архітектора: прибутковий будинок у Мамоновському
провулку в м. Москві (1910 р.), фасад Головного поштамту на вул.
Мясницькій у м. Москві (1911 р.; у співавторстві В. та Л. Весніними),
банк Юнкера на вул. Кузнецький міст у м. Москві (1913 р.; у
співавторстві з В. та Л. Весніними та В. Ераміщанцевим), особняк
Арацького на вул. Першій Міщанській у м. Москві (1913 р.; у
співавторстві з В. Весніним), церква в с. Воскресенському (1913 р.; у
співавторстві з В. Весніним), церква в с. Катунки Нижньогородської
губернії (1913 р.; у співавторстві з В. та Л. Весніними), церква в с.
Пурехе Костромської губернії (1913 р.; у співавторстві з В. Весніним),
особняк Д. Сироткіна в м. Нижньому Новгороді (1914 р.; у співавторстві з
В. та Л. Весніними), меморіальна каплиця в с. Красновидове (1915 р.),
будівля Московського відділення «Ленинградской правды» (1924 р.; у
співавторстві з В. Весніним), планування селищ Азнафти (1925 р.; у
співавторстві з В. Весніним, О. Іваницьким), санаторій «Гірське повітря»
в Мацесті (1928 р.; у співавторстві з Л. Весніним), робочий клуб у
Чорному місті в м. Баку (1928 р.; у співавторстві з Л. Весніним),
пам"ятник-надгробок Весніних на Старому Новодівочому кладовищі в м.
Москві (1939 р.), типові проекти планування та забудови робочих селищ
для евакуйованих заводів (1942-1945 рр.) тощо. Як театральний
художник О. Веснін брав участь у художньому оформленні п"єс Скриба «Путь
к славе» та Бомарше «Одруження Фігаро» в Державному малому театрі (1919
р.), Гоголя «Ревізор» в Державному малому театрі (1920 р.),
Луначарського «Олівер Кромвель» для Малого театру (1920 р.), містерії
Клоделя «Благовіщення» в Московському камерному театрі (1920 р.), казки
Топеліуса «Перлина Адальміни» в Театрі для дітей (1921 р.), трагедії
Шекспіра «Ромео та Джульєтта» для Московського Камерного театру,
трагедії Расіна «Федра» в Московському Камерному театрі (1922 р.),
постановки Честертона «Людина, яка була четвергом» у Московському
Камерному театрі (1923 р.) тощо. О. Веснін помер 7 листопада 1959 р. у м. Москві.
Список використаної літератури: 1.
Ильин М. А. Веснины / М. А. Ильин ; отв. ред. И. Э. Грабарь ; Ин-т
истории искусств. - М. : Изд-во АН СССР, 1960. - 192 с. : ил. 2.
Леонид Александрович, Виктор Александрович, Александр Александрович,
Веснины : к выст. работ в Центр. доме архитектора, орг. Науч.-исслед.
музеем архитектуры АС и А СССР, янв. 1961 г. - [М.] : Госстройиздат,
[1961]. - 17 с. : портр. 3. Либсон В. Я. Александр Александрович
Веснин (1883-1959) : рисунок, живопись, театр : выст. работ / В. Я.
Либсон, К. В. Усачева, А. Г. Чиняков ; Союз архитекторов СССР, Союз
художников СССР, Музей архитектуры Акад. стр-ва и архитектуры СССР. - М.
: [б. и.], 1961. - 14 с., [18] л. ил. 4. Полякова Л. Л. Зодчие братья Веснины / Л. Л. Полякова. - Ярославль : Верх.-Волж. кн. изд-во, 1989. - 239 с. 5.
Хан-Магомедов С. О. Александр Веснин и конструктивизм: Живопись. Театр.
Архитектура. Рисунок. Книжная графика. Оформление праздников:
монография / С. О. Хан-Магомедов ; РААСН. - М. : Архитектура -С, 2007. -
412 с. - (Мастера архитектуры). 6. Чиняков А. Г. Братья Веснины / А.
Г. Чиняков. - М. : Стройиздат, 1970. - 180 с. : ил., портр. - (Мастера
архитектуры). - Библиогр.: с. 173-179. Прочитано: 1702 раз Дополнительно на данную тему:
Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941)
Асєєв Юрій Сергійович (1917–2005)
Вайнгорт Арій-Леон Семенович (1912-1994)
Будиловський Михайло Пейсахович (Петрович) (1928 р.н.)
Агуф Марк Михайлович (1919–1986)
Вербицький Олександр Матвійович (1875–1958)
Альошин Павло Федотович (1881–1961)
Власов Олександр Васильович (1900–1962)
Вязьмітіна Марія Іванівна (1896–1994)
Безсонов Сергій Васильович (1885–1955)
|