Місто Новоград-Волинський Житомирської області
Новоград-Волинський - місто обласного підпорядкування в північно-західній частині Житомирської обл., районний центр. Розташоване на крутому скелястому березі р. Случі за 87 км від обласного центру - м. Житомира.
Перша назва, яку носило місто до 1796 р., - Звягель. Саме за нею
Новоград-Волинський згадується в Іпатіївському літописі в 1257 р. як
місто Галицько-Волинського князівства, яке в 1256-1257 рр. було
завойоване дружиною князя Данила і підпалене за непокору князю.
У 1340 р. місто захопили литовські феодали і з середини XIV ст. воно
перейшло у володіння князів Звягельських. Їхня влада поширювалася на
місто до 1502 р., коли польський і великий князь литовський Олександр
подарував його князю К. Острозькому. В 1507 р. було отримано дозвіл на
будівництво замку, будівництво якого завершили в першій половині XVI ст.
Внаслідок підписання Люблінської унії в 1569 р. Звягель
підпорядковувався Луцькому повіту Волинського воєводства у складі
Польщі. Відбувалося насильницьке насаджування католицизму. Для цього в
1600 р. було побудовано костел (спалений в 1648 р. під час визвольної
війни під проводом Б. Хмельницького.). Принагідно згадаємо, що з
1582 р. збереглися перші відомості про існування у Звягелі православної
церкви.
Мешканці міста були непокірної вдачі. Вони брали участь у повстанні
1594-1596 рр. під проводом С. Наливайка, підтримали запорізьких козаків
під час визвольної війни 1648 р. Влітку 1648 р. повстанці на чолі з М.
Кривоносом вигнали польську шляхту з міста, зруйнувавши замок. Руїни
Звягельського замку-фортеці збереглися на березі р. Случі. В 1649 р. в
Звягелі розташовувалися окремі сотні Чернігівського та Лубенського
полків. Проте згідно з Андрусівським перемир"ям місто переходило під
владу Польщі.
Посилили гноблення міщан князі Любомирські, які стали власниками м.
Звягеля в першій чверті XVIII ст. Попри адміністративні утиски, в цей
час у місті працювало 9 цехів (ковалі, слюсарі, бондарі, мечники,
гончарі, сідельники, шкіряники, ткачі, шевці).
У 1773 р. у місті діяв один із перших в Україні чавуноливарних заводів.
У 1793 р. відбулося возз"єднання Правобережної України з Російською
імперією і м. Звягель мало стати адміністративним центром Волинської
губернії. Його було викуплено у князів Любомирських за 338 тис. крб.
У 1796 р. місто перейменували на Новоград-Волинський. З технічних
причин (нестача адміністративних споруд) місто не отримало статус
губернського центру (ним стає м. Житомир), а Новоград-Волинський з
3 липня 1804 р. стає повітовим містом.
У першій половині ХІХ ст. в Новограді-Волинському почало активно
розвивалося промислове виробництво. І вже в 1816 р. в місті діяла
найбільша на Волині суконна мануфактура.
У 1806 р. в Новограді-Волинському розташовувалася штаб-квартира
М. І. Кутузова. Саме за його вказівкою на Уварівському заводі,
розташованому поблизу міста, розпочалося виробництво ядер і картечі для
російської армії.
У 1825 р. у місті відкрилася парафіяльна школа. У 1837 р. працювало повітове училище.
На початку листопада 1917 р. у місті встановлено радянську владу. Протягом 1918-1920 рр. місто неодноразово змінювало владу.
Охарактеризувати події тих років можна таким прикладом. У серпні
1919 р. Новоград-Волинський був обстріляний запальними снарядами
червоноармійців. В місті вибухнула широка за масштабами й вражаюча за
наслідками пожежа. Горіли житлові будинки, магазини і крамниці, аптеки,
стародавня ратуша, храми. Протягом декількох годин було знищено близько
1 000 будинків. Внаслідок пожежі не залишилося майже жодного
дерев"яного будинку, були зруйновані багато двоповерхових будинків, що
раніше додавали центру міста респектабельного вигляду. У ці ж роки
також було зруйновано міст через р. Случ. (відремонтований у 1922 р.).
27 червня 1920 р. Новоградом-Волинським остаточно заволоділи радянські війська.
У 1922 р. розпочато масову забудову в постраждалій від пожежі
частині міста. Було збудовано сотні одноповерхових (переважно
дерев"яних) будинків. У деяких з них, із проголошенням НЕПу, відкрилися
невеликі магазини, пекарні, майстерні. Одночасно, у націоналізованих
будинках виникало безліч радянських установ. Центр міста, що складався
тепер, в основному, з наспіх збитих з дерева будівель, втратив свою
колишню привабливість.
У 1923 р. було введено новий адміністративний поділ, згідно з яким
Новоград-Волинський став центром однойменного району. На той час в
місті було 28 вулиць і 8 провулків. У цьому ж році в місті відкрито
профтехшколу. В 1924-1927 рр. працювала сільськогосподарська школа, у
1926-1928 рр. - педагогічний технікум.
У 1927 р. було споруджене нове протипожежне депо з високою каланчею,
перебудоване в 1970-х рр. У 1926 р. силами скотарсько-молочного
кооперативного суспільства було розгорнуто будівництво маслоробного
заводу на Червоній (колишній Кінній) площі, який двома роками пізніше
запрацював і проіснував до 1980-х рр., коли його перевели в с.
Наталівку.
У рамках кампанії з боротьби з релігією за наказом місцевої влади
було спочатку закрито, а до середини 1930-х рр. знесено більшість
храмів Новограда-Волинського. Особливо трагічним у цьому відношенні був
1935 р., коли на світанку 23 червня від вибухів були цілком зруйновані
собор і костьол. Така ж доля очікувала і Велику синагогу. Але через те,
що поруч з нею знаходилося безліч житлових будинків, її не піддали
руйнуванню, а перетворили в майстерню з вулканізації шин.
8 липня 1941 р. Новоград-Волинський був окупований
німецько-фашистськими загарбниками. Місто було визволене 03 січня 1943
р. завдяки 149-й та 287-й стрілковим дивізіям, 111-й, 162-й та 175-й
танковим бригадам, 20-й мотострілецькій бригаді, 1829-му та 41-му
самохідним артилерійським полкам, які особливо відзначилися під час
визволення міста і їм було присвоєно найменування
«Новоград-Волинських». Як пам"ять про загиблих під час Другої світової
війни в 1992 р. відкрито Обеліск слави (поховано близько 300 осіб), а в
1995 р. - Братську могилу жертв фашизму, в якій поховано 7 200 осіб.
У роки Другої світової війни були зруйновані міст через Случ,
хлібозавод, будинки колишнього повітового казначейства і Великої
синагоги, будинок Беруля й ін. Згоріло безліч дерев"яних будинків. Був
розграбований єврейський цвинтар, з якого знято велику кількість
могильних плит для ремонту доріг.
У 1972 р. відкрито новий Будинок культури. Наприкінці 1970-х -
початку 1980-х років почалося будівництво 9-поверхових будинків на розі
вулиць Леніна і Пушкіна, а також біля нового Палацу культури, де на той
час сформувалася площа, названа на честь уродженки міста Л. Українки.
На цій площі в 1987 р. був встановлений з червоного граніту пам"ятник
великій українській поетесі. Наприкінці 1980-х років була реставрована
фортечна стіна й одна з її веж, а територія, що примикає до неї, була
упорядкована і перетворена на зону відпочинку.
У 1991 р. зведено новий костьол. У першій половині 1990-х рр.,
завдяки спільним зусиллям болгарських будівельників і німецьких фірм,
на північно-східній окраїні міста з"явився новий житловий масив для
сімей військовослужбовців, що складається з 9-поверхових будинків,
середньої школи № 11, підприємств торгівлі і сфери обслуговування. У
середині 1990-х рр. у місто прийшов із прокладеного до нього
трубопроводу природний газ.
У правобережній частині міста збереглася незвичайна геологічна
пам"ятка - Кам"яний гриб, утворений вивітрюванням із двох величезних
брил рожевого граніту.
У Новоград-Волинському районі - селах Кикова, Анета - знайдено
археологічні пам"ятки трипільської культури. На околицях с. Велика
Горбаша, що на лівому березі р. Церем, знайдено археологічні пам"ятки
доби бронзи (ІІІ-І тис. до н.е.). Відкрито два кургани, що на сході від
села Тальки. В 1998 р. Б.Л. Звіздецький та І.І. Ярмошин обстежили ці
кургани. Пам"ятки цієї культури знайдені біля сіл Кануни і Cтрієва.
Протославянські землеробські племена, які вели осілий спосіб життя,
виявлено на лівому березі річки Церем між Малою і Великою Горбашою
Новоград-Волинського району.
Городища ранньозалізного віку (VІІІ-VІІ ст. до н.е.) були досліджені
археологічними експедиціями в 1970-1990 рр. в районі сіл Городище,
Гульськ. Місцеві племена, які злилися з племенами скіфів-орачів,
займалися землеробством, скотарством, мисливством, рибальством,
обробкою міді та заліза. Їх житла були квадратної форми, заглиблені в
землю.
У Новограді-Волинському, як вже згадувалося, народилася Лариса
Петрівна Косач-Квітка (1871-1913), відома за літературним псевдонімом
Леся Українка - видатна українська письменниця. В місті вона мешкала 8
років, доки батьки не переїхали до Колодяжного. У Новограді-Волинському
збереглося два будинки (в одному із них розташовано
літературно-меморіальний музей поетеси), де жили Косачі, встановлено
пам"ятник Лесі Українці (1971 р., скульптор В. Дяченко).
Новоград-Волинський має 7 пам"яток архітектури, 95 пам"яток історії
і культури (з них з них: 22 братські могили, 27 окремих могил основного
періоду Другої світової війни, 19 пам"ятних знаків, 21 пам"ятна
споруда). Найвизначніші - літературно-меморіальний музей Лесі Українки,
будинок-музей родини Косачів, поштова станція, в якій зупинявся
Т. Г. Шевченко, пам"ятник Лесі Українки, пам"ятник Т. Г. Шевченку;
залишки фортеці.
Міста України багаті на давню й славетну історію. Серед них не останнє
місце посідає Новоград-Волинський Житомирської обл. І саме ми,
сучасники, повинні зберегти для нащадків ці місця та споруди. Державна
наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного має
унікальні фонди, в яких широко розкриваються різні аспекти життя й
побуту міст України. Ми запрошуємо й закликаємо всіх охочих поринути в
цікаву подорож минулого й сучасного цих міст, зокрема й Новограда-Волинського
Список використаної літератури:
1. Історична геральдика
українських міст / уклад. О. Білецький. - К. : Cram kreative, 2005. -
12 с.+24 листівки.
2. Чотири мандрівки
Житомирщиною : Путівник / Авт. тексту і фотогр. Д. Антонюк. - К. :
Грані-Т, 2008. - 72 с. : іл.
3. Житомирщина : Фотоальб.
- К. : Мистецтво, 1975. - [189] с. : іл. - (Обл. Рад. України).
4. Історія міст і сіл
Української РСР. У 26 т. Т. Житомирська область / Ін-т історії АН УРСР,
Голов. ред. УРЕ АН УРСР ; голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та
ін.; редкол. т.: О. С. Чорнобривцева (голова) та ін. - К. : Голов. ред.
УРЕ, 1973. - 726 с. : іл., 12 вкл. арк. Прочитано: 5557 раз Дополнительно на данную тему:
Місто Андрушівка Житомирської області
Місто Малин Житомирської області
Місто Баранівка Житомирської області
Місто Коростишів Житомирської області
Місто Овруч Житомирської області
Місто Олевськ Житомирської області
|