Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Презентації, лекції

Презентація нової книжки в Бібліотеці Заболотного

2 червня 2016 р. в актовій залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного відбулася презентація книжки В. Приходька, К. Степанця, О. Насирової «Киевское левобережье: от Соцгорода до Березняков».



Автори презентованої книжки - Володимир Приходько, економіст, дослідник лівобережного Києва, автор книги «ДВРЗ» (2011), Кирило Степанець, краєзнавець, дослідник київських річок, автор книг «Энциклопедия киевских рек» (2014), «Малые киевские реки и их исследователи» (2015) та Олена Насирова, головний редактор видавництва «Варто».
Книга є третьою книжкою у серії «Киевская мозаика» видавництва «Варто».
Кирило Степанець, презентуючи видання, зупинився на цікавих фактах київського лівобережжя. Він зауважив, що сто років назад на території лівого берега столиці існували слобідки - невеликі поселення, жителі яких повністю або частково звільнялися від податків. Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. однією з найбільших слобідок була Микільська (сучасна станція метро Лівобережна), якій певний час адміністративно підпорядковувалася Предмісна слобідка, що сформувалася на території сучасного Гідропарку під час будівництва Ланцюгового мосту. Розповідаючи про забудову Дарниці, автор також згадав про долю колишніх робітничих селищ «Фанерний» та «Аварійний», назву яких зараз знають лише старожили.
Автор зазначив, що після революції 1917 р. Дарниця була обрана в якості індустріального полігону, де розпочалося втілення радянської ідеї побудови «соціалістичного міста». В основі «соціалістичного міста» була концепція децентралізації промисловості. Метою концепції «соціалістичного міста» була мінімізація витрат на створення інфраструктури шляхом максимального наближення місць проживання робітників до робочих місць. Був складений генеральний план «соціалістичного міста», головною вулицею якого мала стати сучасна вулиця Будівельників. Задум щодо побудови соцмістечка був реалізований лише на 15%. Відповідно до генерального плану Києва, лівобережна частина міста повинна була перетворитися на величезний центр індустрії. Спочатку він включав фабрику віскозного шовку «Київволокно» і сірковуглецевий завод, постачальник сировини для цієї фабрики. Майже одночасно зводився тонкосуконний комбінат, дещо пізніше з другого боку фабрики віскозного шовку відвели місце для заводу каустичної соди. Поруч планувалася побудова Дарницької ТЕЦ. За радянських часів промисловим об"єктам не присвоювали професійні назви, а давали номери. Київська фабрика віскозного шовку отримала номер 512. Коротке ім"я «п"ятсот дванадцятий» закріпилося за нею надовго, так само як за заводом каустичної соди - назва «тисячний». Після введення в експлуатацію промислових об"єктів прискорилося житлове будівництво. Соцмісто «розпочалося» з побудови двох триповерхових будинків, відомих як СК-1 і СК-2. Дещо пізніше розпочалося будівництво будинку СК-3 для працівників «тисячного», однак побудувати його, як і сам завод, тоді не встигли. Створення соціалістичного містечка перервала Друга світова війна. В післявоєнний період відбувалася його відбудова. Житловий масив забудовувався так званими «сталінками». Епоха сталінського ампіру закінчилася в Соцмісті наприкінці 1950-х рр. Дарницю почали забудовувати економічним житлом для робітників, що увійшло в історію як «хрущівки», масове будівництво яких згорнули наприкінці 1960-х рр. Архітектурним підсумком цього десятиліття було значне розширення меж району до Ленінградської площі.
Кирило Степанець розповів, що від самого початку майбутня Ленінградська площа була лише перехрестям Наводницького шосе і старих Дарницької і Бориспільської доріг. У післявоєнний період контроль над перехрестям взяли радянські військові, а через певний час міліція. Тоді з"явилася назва КП - контрольний пункт. На початку 1950-х рр. одними з перших в околицях КП оселилися енергетики. Швидким темпом велося будівництво Дарницької ТЕЦ, відкладеної на довгі роки через війну. В 1958 р. площа офіційно стала називатися Ленінградською. Організація сучасного простору площі проходила поетапно, в цілому повне формування відбулося за два десятиріччя: 1950-1970-ті рр.
З розповіді виступаючого присутні дізналися, що в 1961 р. розпочалося будівництво одного з перших у світі масивів, розташованого на намивній піщаній подушці - масиву Русанівка. Вперше в київській будівельній практиці каналізаційний колектор проклали не під землею, а на поверхні, а потім замили ґрунтом. Обвідний канал став основною родзинкою Русанівки, саме завдяки йому за масивом закріпилася друга назва - київська Венеція. Русанівка стала першим у Києві масивом з концентрованою забудовою, де не було будинків нижче дев"яти поверхів. Незабаром стала одним з найпрестижніших районів міста. Відмінною рисою київської Венеції була реклама, кріплена на дахах її будинків. Основним видом реклами була політична.
Автор зауважив, що на відміну від сусідньої Русанівки, Березняки будували не на порожньому місці. Великий житловий район виріс на землях двох поселень - Кухмістерської слобідки і хутора Зательбін Березняк. При плануванні Березняків були враховані принципи функціонального зонування території: масив реалізували у вигляді чотирьох просторих мікрорайонів, розділених прямими магістралями, вздовж яких висадили дерева. Архітектори врахували помилку, яку допустили при плануванні Русанівки: розміщення громадських і торговельних закладів на перших поверхах житлових будинків. Тому на Березняках їх розмістили в окремих приміщеннях вздовж вулиць. Для задоволення побутових потреб жителів у різних куточках масиву побудували вісім блоків культурно-побутового обслуговування.
На завершення свого виступу Кирило Степанець розповів про те, як склалася доля багатьох паркових скульптур, що були покликані облагородити масив Березняки. Так, наприклад, на вул. Бучми в 1978 р. була встановлена скульптура «Мати з дитиною». Однак знайшлися критики, які поставили під сумнів художню цінність твору паркового мистецтва. На початку 1980-х рр. в журналі «Перець» вийшла стаття «Мадонна під навантаженням» авторства В. Чепіги. В той час на подібні випади в пресі відповідали блискавично, тому незабаром монумент зник. Пропала з цієї ж вулиці фігурка хлопчика з саджанцем і лопатою. Скульптура встигла «засвітитися» в кінофільмі «Будні карного розшуку», що вийшов у 1973 р. Місцеві жителі жартували, що це пам"ятник останньому хлопчику, який посадив дерево. Не склалося на Березняках і з пам"ятником Павлу Тичині, ім"ям якого назвали центральний проспект масиву.
Книга В. Приходька, К. Степанця, О. Насирової «Киевское левобережье: от Соцгорода до Березняков» не залишила байдужим нікого з присутніх, відбулося жваве обговорення.

Фоторепортаж:
Киевское левобережье: от Соцгорода до Березняков


Прочитано: 857 раз
Дополнительно на данную тему:
ПРЕЗЕНТАЦІЯ електронних ресурсів Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного
Презентація книги «Анисимов А. Мой Киев. Портрет в интерьере Вечности…»
Презентація книги «Віктор Вечерський: Біобібліографічний покажчик. Графіка»
Презентація книги українського архітектора Віктора Вечерського «Православні святині Сумщини»
Презентація книги Богуслава Сланського - Техніка живопису та реставрації
Презентація книги В.П. Ієвлевої «Пам’ятки індустріального розвитку Києва кінця ХІХ – першої третини ХХ століття»
Презентація видань НДІ пам"яткоохоронних досліджень
Презентація книги «Хто є хто в будівництві та архітектурі. Вип. 4»(К., 2008)
Невідомі периферії Києва. Солом`янський район
Презентація нової книги Вікторії Порт «ЛАД»

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.16 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //